Нільс Бор (1885 -1962) - засновник квантової механіки

    Нільс Хенрік Давид Бор народився 7 жовтня 1885 року в місті Копенгаген, Данія. Хлопчик виріс у сім'ї професора фізіології. У 1903 році закінчив Гаммельхольмську граматичну школу і вступив до студентського братства Копенгагенського університету. У біографії вченого база, отримана у найстарішому виші Данії, мала визначальне значення. Тут молодик досконально вивчив фізику та математику, приділивши увагу і хімії з астрономією,(за матеріалами: Dovidka, Сalendate, Gazeta).   

    В 1907 ім'я Бора асоціювалося з блискучими знаннями. Викладачі пророкували молодому досліднику велике майбутнє, а його дипломна робота про поверхневий натяг води отримала золоту медаль данської королівської академії наук. Через два роки став магістром університету, а його докторську дисертацію колеги визнали зразком та передоднем великих відкриттів. У ній Нільс Бор описував поведінку електронів та магнітні коливання у металах. Працюючи над дисертацією, фізик виявив «білі плями» у класичній електродинаміці.
    Отримавши ступінь «доктора наук» та стипендію стажера, у 1911 році Нільс вирушив до Кембриджу. В англійському університеті мріяв попрацювати під керівництвом нобелівського лауреата сера Джозефа Томсона у легендарній Кавендіській лабораторії. Однак у Томсона тема дисертації данського вченого не викликала інтересу, оскільки в цей час переключився на інші роботи.
    Розчарування Нільса невдовзі змінилося творчим піднесенням від знайомства з іншим

нобелівським лауреатом Ернестом Резерфордом. «Батько ядерної фізики» працював у Манчестерському університеті на північному заході Британії, куди Бор і вирушив, покинувши Кембридж.
    Данський фізик на початку 1912 року розпочав розробку ядерної моделі атома, вивчав радіоактивність елементів. Спільна робота з Резерфордом підштовхнула вченого до створення своєї моделі атомної будови. У Копенгаген Бор повернувся влітку 1912 року і влаштувався асистентом-професором в альма-матер. Два роки працював над вирішенням проблем, що супроводжують ядерну модель атома і квантову теорію його будови.
    У 1913 році з'явилися постулати Бора. Це основні припущення, які вчений сформулював, щоб обґрунтувати закономірність спектральної серії водню та квантового характеру світла. Робота вченого дала початок розвитку квантової фізики.
    Внесок у науку данця високо оцінили Резерфорд та Альберт Ейнштейн. Останній назвав Бора «людиною з геніальною інтуїцією».
    Весною 1914 року Нільса запросили на викладацьку роботу в Манчестер, де він читав студентам лекції з математичної фізики. Через два роки повернувся на батьківщину, де продовжив вивчати будову атома. Університет створив для Бора посаду професора. Нільс, в 1920 році, заснував у данській столиці Інститут теоретичної фізики, який очолював до самої смерті. Досягнення інституту у розвитку квантової механіки важко переоцінити. У 1920-х роках на зміну моделі атома Бора прийшла складніша квантово-механічна, в основу якої лягли дослідження учнів Нільса.

    Восени 1922 року за досягнення у розробці будови атомів та їхнього випромінювання Нільсу Бору вручили Нобелівську премію. Незабаром метр сформулював принцип відповідності та принцип додатковості, фундаментальні для розвитку квантової механіки. 

    У 1930-х роках Бор почав дослідження в галузі ядерної фізики і незабаром у співдружності з колегами представив краплинну модель ядра, що передбачала поділ. Дане відкриття дозволило вченим просунутися у розумінні ядерного поділу, що перед початком Другої світової війни мало велике значення. Під час досліджень Нільс дізнався, що уран-235 може розщеплюватись, вивільняючи небачену енергію. Це відкриття послужило відправною точкою розробки атомної бомби.
    У перші воєнні роки вчений продовжував працювати в німецькій окупації, але «напівєврейська» національність Бора та попередження про арешт змусили його переїхати до Швеції, а звідти до Британії. Нільс вважав, що технічно неможливо створити атомну бомбу, але в Америці вже розпочалася розробка смертоносної зброї. США звернулися за допомогою до вченого, і він разом із сином Оге прибув до штатів для участі у Манхеттенському проекті.
    Наприкінці війни можливість використання зброї такої руйнівної та смертоносної сили дедалі більше турбувала данця. Вчений домігся зустрічі з президентом Франкліном Рузвельтом і британським прем'єр-міністром Уїнстоном Черчіллем, щоб переконати їх встановити контроль над гонкою озброєння, але зусилля виявилися марними.
    У 1955 році Нільс Бор досяг 70-річчя, віку обов'язкової відставки, і залишив професорську посаду, але залишився головою заснованого інституту та продовжував роботу. 

    Наприкінці життя вчений виявив гострий інтерес до молекулярної біології. Книга «Атомна фізика та людське пізнання»: фундаментальна праця Нільса Бора, побачила світ за рік до смерті наукового світила, 1961 року. 

    Вчений неодноразово виступав у пресі, ратуючи за мирне використання атома та виробленої ним енергії, попереджав про небезпеку зброї на основі ядерного розщеплення. Також, звертався з листом до ООН закликав до міжнародного контролю над смертоносною зброєю. Бор є першим лауреатом започаткованої фондом Форда премії «За мирний атом».
    Нільс Бор помер 18 листопада 1962 року від серцевого нападу. 

Література:  

* Editors C. R. Niels Bohr: the Life and Legacy of the Influential Atomic Scientist / Charles River Editors. – CreateSpace Independent Publishing Platform, 2018. – 60 р. 

* Pasachoff N. Niels Bohr: Physicist and Humanitarian / Naomi Pasachoff. – Enslow Pub Inc, 2003. –128 p. 

* Бор Нільс (1885-1962) // З життя творців фізичної науки : навч. посіб. / П. Д. Голуб, О. В. Овчаров, О. Д. Насонов, Т. І. Туркот, О. А. Коновал. – Кривий Ріг : Вид. Р. А. Козлов, 2015. – С. 143-148.

* Видатний фізик та людина : до 130-річчя від дня народження Н. Бора (1885-1962) // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2015. – № 4. – С. 37-46. 

* Горелик Г. Нільс Бор у Харкові напередодні Великого Терору / Геннадій Горелик, Юрій Ранюк // Світогляд. – 2010. – № 5. – С. 47-49.  

* Кордун Г. Г. Біографічний довідник видатних фізиків / Г. Г. Кордун  – Київ : Радянська школа, 1985. – 280 с. 

* Лисенкова В. В. До питання філософічності наукового способу життя Н. Бора / В. В. Лисенкова // Актуальні проблеми філософії та соціології. – 2022. – Вип. 37. – С. 76-80. 

* Рожковська В. М. Проблема реальності в текстах Нільса Бора / В. М. Рожковська // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Філософія. Філософські перипетії. – 2019. – Вип. 61. – С. 20-29.   

* Сігаловський Д. Ю. Нільс Бор (1885-1962) / Д. Ю. Світловський // Країна знань. 2018. – № 5 (130). – С. 49.