Народився 26 квітня 1898 р. у Севільї в родині
інженера-будівника андалузької залізниці. Після закінчення початкової
школи і переїзду родини в 1909 р. у Мадрид вчився у колегії, а з 1914 р.
— у Мадридському університеті, де здобув спеціальності юриста й
економіста. З 1919 р. працював асистент-професором у Мадридській школі
торговельного підприємництва, а з 1921 р. — в управлінні андалузької
залізниці, де навіть написав кілька праць з економічних питань,
пов'язаних з управлінням залізницями. З 1925 p., після важкого
захворювання (туберкульоз нирок) змушений був залишити роботу, після
чого присвятив подальше своє життя винятково літературній праці, до якої
звернувся ще на початку 20-х років. Оселившись у невеличкому будиночку в
передмісті Мадрида, А. прожив там майже безвиїзно до самої смерті, яка
сталася 14 грудня 1984 р.
У першій поетичній збірці А. — "Околиця " ("Ambito",
1928) наявні інтимні мотиви, а також переживання, пов'язані зі страхом
смерті, спричиненим хворобою, що з нею в цей час боровся письменник. У
1927 p., коли в Іспанії широко відзначалася трьохсолітня річниця з дня
смерті видатного поета Л. де Гонгори-і-Арготе і коли група іспанських
поетів-сюрреалістів проголосила себе його послідовниками, А. разом з
ними увійшов до складу "покоління 1927 року". У цей час поет переживав
захоплення сюрреалізмом; поетичні збірки "Шпаги, немов губи" ("Espadas como labios", 1932), "Пристрастіземлі" ("Pasion de la tierra", 1935). За збірку еротичних віршів "Руйнування чи кохання "("La destruction о el amor", 1935) А. був удостоєний Національної премії з літератури.
Під час громадянської війни вірші А. були заборонені франкістами. Збірка "Тіні раю" ("Sombra
del paraiso", 1944) — поетична утопія про царство щастя і краси,
побачене людиною, яка стоїть на порозі смерті, — була позначена
настроями поглибленого песимізму, розчарування, екзистенційного смутку. У
післявоєнний період поезія А. поступово позбулася екзис-тенційних
настроїв світової самотності та відчуженості людини у ворожому їй світі:
...світ проминущий не лише на устах живий —
цілунок минає. Але світ невгамовний вільний, так, і цілунком він
зостається навіть по смерті своїй. ("Видіння юних літ", пер. О. Мокровольського).
А. розробив мотиви оптимістичного звучання,
пов'язані зі ствердженням вічних цінностей буття, теми дружби та
духовної спільності, багатого та складного внутрішнього світу людської
особистості: поетичні збірки, що стали вершинними досягненнями поета, — "Історія серця "("Historia del corazon", 1954), "У царстві марноти" ("En un vasto dominio", 1962), "Вірші про кінець" ("Poemas de la consumacion", 1968), "Діалоги пізнання "("Dialogos del conocimiento", 1974), книга літературних спогадів "Зустрічі"("Los encuentros", 1958-1984).
У 1977 p. А. був удостоєний Нобелівської премії
"за видатну поетичну творчість, яка відображає місце людини в космосі і в
сучасному суспільстві та, водночас, є свідченням відродження традицій
іспанської поезії у період між світовими війнами". Невдовзі після
отримання А. Нобелівської премії король Іспанії Хуан Кар-лос нагородив
його Великим хрестом ордена Карла III.
Українською мовою окремі вірші переклали М. Литвинець, О. Мокровольський та І. Качуровський.
Джерело: Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. Т. 1 / за ред.: Н. Михальської та Б. Щавурського. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005. - С. 25.
Немає коментарів:
Дописати коментар