Альфонс Доде народився 13 травня 1840 року в прованському місті Нім в родині власника невеликої фабрики шовкових тканин Вінсена Доде. У 1848 році батько розорився, фабрику продали, і сім'я переїхала в Ліон. (за матеріалами: Рarrents, Filolen, Аllsoch.
Не маючи матеріальної можливості отримати вищу освіту, майбутній письменник після закінчення середньої школи вступає на посаду помічника вчителя в провінційний коледж, але незабаром залишив це заняття і в віці сімнадцяти років разом зі старшим братом Ернестом переїхав до Парижа, щоб заробляти собі на життя журналістською працею.
Альфонс Доде з 1859 року почав працювати в декількох газетах як репортер і театральний критик. У 1860 році він був представлений герцогу де Морні, який займав пост президента Законодавчого корпусу Другої Імперії. У нього Доде отримав посаду одного з секретарів, що не завадило Альфонсу займатися журналістською та літературною діяльністю. На службі у де Морні Доде провів майже п'ять років, до самої смерті герцога в 1865 році.
У 1867 році молодий письменник одружився і став жити виключно літературною працею.
У період 1866-1868-х років друкувалися регулярно в газетах його оригінальні ліричні новели про природу і людей Провансу. Вони були опубліковані в 1869 році окремою книгою, названої «Листи з мого млина».
Майже в той же час публікувався в пресі текст першого роману Альфонса Доде «Малюк», який вийшов окремою книгою в 1868 році. Ці два твори принесли письменникові славу і гроші.
З грудня 1869 року по березень 1870 року в газетах друкується його новий роман «Незвичайні пригоди Тартарена з Тараскона», який виходить окремою книжкою в 1872 році.
До 30 років Альфонс Доде став одним з найзнаменитіших французьких письменників, зблизився з колом провідних літераторів країни, подружився з Флобером, Золя, братами Гонкур і з Тургенєвим, що жили тоді в Парижі.
Вихід у світ романів «Фромон молодший і Ріслер старший» (1874) і «Джек» (1876) викликав
нову хвилю його популярності.
Головні твори письменника, які принесли йому світову популярність, були написані протягом одного десятиліття (1866-1876).
У пізньому періоді творчості Доде посилюються критичні тенденції, він пише гострі соціально-викривальні романи ( «Набоб» - 1877; «Королі у вигнанні» - 1879; «Нума Руместан» - 1881; «Євангелістка» - 1883; «Безсмертний» - 1888) .
У 80-ті роки письменник знову звертається до образу Тартарена з Тараскона і пише ще два романи про нього: «Тартарен в Альпах. Нові пригоди тарасконовського героя» - (1885) і «Порт Тараскон. Останні пригоди знаменитого Тартарена » (1890).
Разом з тим, приблизно до середини 80-х років, у Доде спостерігається все більше явний інтерес до психологічного аналізу, до зображення не так соціальних, скільки внутрішніх, навіть чисто біологічних спонукань, які штовхають людину на ті чи інші вчинки («Сафо» - 1884 ); «Роза і Нінетта» - 1891; «Маленький прихід» - 1895; «Опора сім'ї» - 1897.
Письменник помер 17 грудня 1897 року в Парижі і був похований на цвинтарі Пер-Лашез.
Література:
* Доде, А. Зібрання євангелісток : уривок з романа / Альфонс Доде ; пер. Н. О. Кравченко. - Київ : Держлітвидав України, 1959. - 14 с. * Доде А.Короли в изгнании : роман. Сафо / А. Додэ ; пер. с фр. Н. Любимова. - Москва : Правда, 1984. - 527 с.
* Доде А. Малыш. Письма с мельницы. Письма к отсутствующему. Рассказы по понедельникам / А. Доде. - Москва : Правда, 1987. - 356 с.
* Доде А. Тартарен Тарасконський : трилогія / Альфонс Доде ; пер. з фр. [Ірини Сидоренко] ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. - Харків : Фоліо, 2016. - 441 с.
* Пузиков А. Пять портретов. Бальзак. Флобер. Доде. Мопассан. Золя / А. Пузиков. - Москва : Художественная литература, 1972. - 463 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар