Генрик Сенкевич (повне ім'я - Генрік Адам Олександр Пій Сенкевич) народився на Підляшші, в маєтку Воля-Окшейска неподалік від Лукова 5 травня 1846 р. Він був нащадком давнього шляхетського небагатого роду, що вшановує військові традиції, повідомляє Worldofaphorism.
У 1863 р. батьки перебралися до Варшави, і Генрик став учнем місцевої гімназії, після якої в 1867 році вступив в Головну школу (1869 р. була перетворена в Імператорський університет). Мати хотіла, щоб він став лікарем, але вже через рік з більш «перспективного» медичного факультету Генрик перейшов на історико-філологічний, тому що мав схильність до літератури. Студентство було непростим часом у біографії Сенкевича: йому доводилося підробляти гувернером, репетитором, тому що матеріальне становище залишало бажати кращого. До цього ж періоду відноситься початок його літературно-критичної діяльності.

З 1873 р. Генрик Сенкевич постійно працює в «Газеті польській» в якості фейлетоніста, а з наступного року стає співробітником тижневика «Нива», очолюючи літературний відділ. Написані на початку 70-х рр. оповідання, а також опублікована в 1876 р. повість «Ганя» свідчать про те, що їх автор відчуває явну симпатію до минулої епохи благородних лицарів і прекрасних дам.

Повернувшись до Європи, Сенкевич якийсь час проживав у французькій столиці, в 1879 р. відвідав Львів, Венецію, Рим, і з того часу його біографія була пов'язана з численними подорожами і зміною місця проживання. Так, йому вдалося побувати в Англії, Австрії, Литві, Італії, Швейцарії, Франції, Болгарії, Румунії,
Греції, Туреччини, Занзібарі, Єгипті та в інших країнах. У 1802 р. Сенкевич очолив газету консервативного спрямування «Слово». У цей період його творчості простежується величезна любов до батьківщини, гордість за неї, історичний оптимізм, які можна побачити в романах «Вогнем і мечем» (1883-1884), «Потоп» (1884-1886), «Пан Володийовський» (1887- 1888).
Його талант як автора історичних романів найбільш яскраво розкрився в епопеї «Камо грядеши» (1894-1896), що розповідає про протистояння перших християн і імператора Нерона. У 1905 р. за неї Сенкевичу була вручена Нобелівська премія з літератури. Останнім з великих творів став роман, який він писав протягом 1897-1900 рр. - «Хрестоносці». У 1900 р. в честь 25-річного ювілею творчої діяльності Сенкевич став володарем подарованого йому від імені громадськості маєтку Обленогорек, який перебував в Келецькому повіті. Пізніше тут був створений музей.
Коли почалася Перша світова війна, Генрик Сенкевич поїхав до Швейцарії. Був головою комітету, який допомагає жертвам війни в Польщі. У цій країні, в місті Веві, його наздогнала смерть. Сталося це 15 листопада 1916 р .; прах був похований в одному з міських католицьких храмів, а в 1924 році його перепоховали в кафедральному соборі св. Іоанна Хрестителя у Варшаві.
Література:
* Сенкевич Г. В пустелі та джунглях / Г. Сенкевич ; пер.з пол. Р. Михайлюк. - Львів : Артклас, 2007. - 422 с.* Сенкевич Г. Вогнем і мечем : Роман / Генрік Сенкевич; пер. з пол. В. Бойка – Харків : Фоліо, 2006. – 638с.
* Сенкевич Г. За хлібом / Генрик Сенкевич ; [пер. з пол. В. В. Павліва] = Za chlebem / Henryk Sienkiewicz : [повість] : вид. з парал. текстом. - Харків : Фоліо, 2019. - 247 с.
* Сенкевич Г. QUO VADIS : роман / Генрік Сенкевич ; пер. з пол. Віктора Бойка. - Харків : Фоліо, 2008. - 505 с.
* Сенкевич Г. Новели / Г. Сенкевич; пер. з пол. Степан Ковганюк; Вступ.ст. Юлії Булаховської. Іл. О.Є. Ніколаєць. – Київ : Дніпро, 1975. – 319 с.
* Сенкевич Г. Потоп : [роман] : у 3 т. / Генрик Сенкевич ; з пол. пер. [комент.] Євген Литвиненко. - Тернопіль : Богдан, 2017.
* Сенкевич Г. Хрестоносці : роман / Г. Сенкевич; пер. з пол. С. Ковганюка. – Київ : Дніпро, 1965. – 702 с.
* Сенкевич Г. Янко-музика / Г. Сенкевич ; з пол. мови пеp. Василь Доманицький. – Харків : Шлях освіти ; дpук. Hаpкомосвіти УСРР Всеукp. Акад. наук, 1923. – 20 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар