До 150-річчя з дня народження Йована Дучича (1871-1943), сербського поета, письменника

  Йован Дучич народився 5 лютого 1871 року у місті Требіньє (Боснія та  Герцеговина). Трагічна доля рідного краю не обійшла сім'ю поета - його батько загинув під час  національно-визвольного повстання 1875 року. Місто де зростав літератор розташоване порівняно недалеко від моря. Саме море, побачене в дитинстві, назавжди увійшло в пам'ять поета, як одне з найяскравіших життєвих вражень, море надихнуло його на створення багатьох віршів, (за матеріалами: Literaturensviat, Livelib, Dereta, Zarlitra).

   Йован брав активну участь у патріотичному русі молоді в Мостарі, він був одним із засновників журналу «Зоря». Під час редакторської діяльності Дучича журнал приділяв особливу увагу слов'янським і західноєвропейським літературам. Творчий шлях поета охоплює майже півстоліття - його перша книга «Вірші» вийшла в світ в 1901 році в Мостарі (Боснія та Герцоговина) остання, «Лірика», - в 1943 році, в Пітсбурзі (США). Поетичний талант поєднувався у Дучича з даруванням прозаїка - автора багатьох есе про письменників-сучасників, подорожніх нотаток «Міста і химери», книги афоризмів «Скарби царя Радована». 

   На відміну від своїх друзів, зайнятих проблемами рідного краю, Дучич мріяв вирватися з балканської провінції і в 1899 році поїхав вчитися на захід, назавжди покинувши Батьківщину. У Женеві і Парижі Дучич познайомився з літературним і культурним життям Європи, багато читав, вивчав мови, що допомогло йому стати одним з найосвіченіших письменників серед своїх співвітчизників.

   У Белграді, куди він повернувся після навчання, почалася його кар'єра дипломатичного чиновника з 1910 року і аж до Другої світової війни представляв Сербію, а потім Югославію в ряді європейських держав. У 1900-х роках поет вважався найавторитетнішим співробітником журналу «Српски кніжевні гласнік». 

    Початок творчості Дучич позначений впливом фольклору та поезії романтиків. Краща частина  його поезії  пов'язана з природою. Це підтверджують вірші різних етапів його творчості, цикли «Тіні на воді», «Адріатичні сонети», «Сонячні вірші», та інші. Йован тонко відчував природу, був спостережливим, вмів знайти точну деталь, створити конкретний образ. До улюблених жанрів поета належали сонети, катрени, які символізували зростання поетичної культури, європеїзації національної поезії. Дучич використовував і такий жанр як вірші в прозі. Поетові належить велика роль в оновленні та збагаченні поетичної мови, він знаходив нові, несподівані і незвичні поєднання слів, відкривав в них нові нюанси.

   На противагу багатослів'ю романтиків, Йован вибрав сувору, «класичну» форму - і це стало однією з головних тенденцій в поезії сербського модерну першого покоління. 16 рядків (4 чотиривірші) містять в ряді випадків історію цілої людського життя, начебто це, як зауважив М. Кашанина, новела або короткий роман. У роки Балканських воєн, а потім Першої світової війни Дучич виступив з національно-патріотичної лірикою, це цикли «Моя вітчизна», «Царські сонети». Останні роки життя Дучич пройшли в США, куди він переїхав з початком Другої світової війни.

    Йован Дучич пішов з життя  7 квітня 1943 року у місті Гері (США).

Література:

 * Дучич Йован // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. Т. 1 : А - К / за ред.: Н. Михальської та Б. Щавурського. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005. - С. 582.