Роман «Бавдоліно» -
це гостросюжетна проза, історичним фоном якої є Хрестові походи, легенда про
християнське царство на Сході, сказання про пошуки Ґрааля. Підліток на ім’я
Бавдоліно випадково зустрічає імператора Священної Римської імперії Фрідріха І
Барбароссу та допомагає йому вибратися з лісу, в якому той заблукав. Ця зустріч
стає початком неймовірних пригод, які «переслідують» Бавдоліно протягом майже
50 років. Але пригоди і гостросюжетність - це не головне. «Бавдоліно - це
втілена радість розказування», - сказав Еко про свого героя. Бо Історія - це не
те, що колись було, Історія - це те, що розповідається.
«Ім’я рози» -
захоплююча детективна історія, органічно вплетена в реальні історичні події ХІV
століття. У середньовічному монастирі за загадкових обставин один за одним
гинуть ченці. З’ясувати причину їхньої смерті доручено вченому-францисканцю
Вільяму і його помічнику Адсо. Розпочавши розслідування, вони занурюються у
лабіринт підступних інтриг, політичних махінацій, потаємних пороків та
абсурдних забобонів, якими сповнене життя монахів, і, вирішуючи багато
філософських питань, ідучи шляхом логічних розмірковувань, розкривають
загадкові вбивства.
Маятник Фуко» - історико-детективно-філософсько-пародійний роман. До редакції міланського видавництва «Гарамон», де працюють три інтелектуали з енциклопедичними знаннями - Казобон, Якопо Бельбо та Діоталлеві, полковник у відставці Арденті приносить рукопис своєї книги, у якій він начебто розкрив таємницю ордену тамплієрів. Наступного дня Арденті зникає за загадкових обставин, і трійця працівників видавництва вирішує відродити «задум» - справжню історію ордену тамплієрів, а також визначити їхню місію. В результаті виходить, що усі визначні події в історії Європи так чи інакше пов'язані з реалізацією «задуму» тамплієрів. Автор, перелицьовуючи історію, показує, на що здатні люди заради ідеї, також на що може перетворитися бажання людини пізнати сенс буття.
«Не сподівайтеся позбутися книжок» - це не погроза сучасних європейських інтелектуалів Умберто Еко та Жан-Клода Кар’єра, а іронічне застереження, оперте на досвід тривалого книгокористування. Життя серед давніх і сучасних видань, пошуки інкунабул, епізоди випадкового успіху чи несподіваної втрати, ретельність добору власних книгозбірень постають в бесіді, до якої хочеться долучитися - часом посмішкою, часом реплікою. Читач-книголюб не лишиться пасивним спостерігачем, бо все, що обговорюється в діалозі, так чи інакше заторкує і його власне ставлення до написаного, виданого, обговореного й оціненого.
Після п'ятирічної перерви, у січні 2015 року побачив світ новий роман Умберто Еко «Номер нуль». На відміну від попередніх творів, події в ньому відбуваються у недалеку епоху - у Мілані 90-х років ХХ століття. Головний герой - редактор газети, створеної, щоб друкувати наклепницькі статті про бізнесменів і псувати їм репутацію. Однак, окрім теми продажної журналістики, Еко згадує і недавні політичні події в Італії - замах на Папу Римського, діяльність масонської ложі, операцію «Гладіо», і невдалий державний переворот.
ХVІІ століття. Роберто де ла Грів після корабельної аварії потрапляє на «Дафну» - корабель, що застряг на мілині в лагуні невідомого острова у Тихому океані, на якому, на перший погляд, нікого немає. На кораблі він згадує своє минуле життя: участь у Тридцятилітній війні, сидіння в облозі разом з батьком у місті, яке намагаються захопити іспанці, дружбу з дворянином-атеїстом, яка для того часу була дуже небезпечною. Дворянин гине на дуелі, батько гине у бою, а Роберто після зняття облоги потрапляє у Париж. І тут на нього чекають і кохання, і алхімія, і Рішельє з Мазаріні. Нарешті, через водоверть подій він опиняється на кораблі, який...
Що це, бульварний роман? Може й так, тим більше що й сам автор цьо го не заперечує. Адже в «Празькому цвинтарі» є змови, підземелля, повні трупів, кораблі, що злітають на повітря посеред виверження вулкана, вбиті абати, що воскресають кілька разів, нотаріуси з накладними бородами, сатанистки-істерички, які відправляють чорні меси, карбонарії й паризькі комунари, масони, фальшиві «Протоколи сіонських мудреців», і так далі й таке інше. Втім, у читача, що має гарну звичку думати, відразу ж виникає відчуття, що про все це він уже десь чув або читав. І це дійсно так. Крім капітана Симоніні, головного героя книжки, усі інші персонажі нового роману Умберто Еко існували насправді й робили...
«Людей нагородили
пам’яттю як тимчасовим напівзасобом, затичкою, бо для них час спливає дуже
стрімко і що минуло - те минуло без вороття. А я мав привілею смакувати все з
самого початку…», - так каже про себе Джамбатиста Бодоні на прізвисько Ямбо,
шістдесятирічний букініст з Мілана. Він утрачає пам’ять після інсульту, не може
згадати свою сім’ю, минуле і навіть власне ім’я, та при цьому пам’ятає все, що
колись читав. Щоб знайти втрачене минуле, Ямбо їде до маєтку, де проминуло його
дитинство. Він шукає себе самого серед старих газет та книг, дитячих журналів
та коміксів, та йому не вдається повернути спогади. Ямбо вже готовий припинити
пошуки, та тут він знаходить… Але не будемо розкривати всіх таємниць, читач має
розкрити їх сам, дійти до кінця, як, урешті-решт, дійшов до кінця Ямбо…
Якщо студент береться за написання дипломної роботи - ця книга для нього. Якщо науковий керівник хоче позбутися клопотів - хай дасть прочитати цю книгу дипломнику чи аспіранту. Все, що може їм знадобитися, викладено в цій книзі розумно, тактовно і витончено. Прочитавши цю книгу, інтелектуальну насолоду одержить кожна освічена людина.
Немає коментарів:
Дописати коментар