Карл Ларссон (1853-1919) - шведський художник і дизайнер інтер'єрів

    Карл Ларссон народився 28 травня 1853 року в Стокгольмі в районі Гамла стан (Старе місто). Його батьки жили вкрай бідно, і його дитинство навряд чи можна було назвати щасливим. Мати Ларссона була прачкою, а батько – простим робітником. Жорстокий і запальний, він, напившись, часто зривав гнів на сина. Після чергової пиятики він заявив: «Я проклинаю той день, коли ти народився». Тяжкі спогади про це залишилися у Ларссона на все життя, (за матеріалами: Knigogid, Peoples, Evg-crystal).

    Талант 13-річного Карла помітив його учитель у школі для бідних. За порадою вчителя Ларссон подав заяву на вступ до школи при шведській Королівській академії мистецтв і був прийнятий. У перші роки свого навчання у школі він відчував себе там людиною другого сорту, був боязкий і сором'язливий. 

    У 1869 році, у віці шістнадцяти років, він вступив до «античної школи» за тієї ж академії. Там Ларссон став впевненішим у собі, і навіть набув великої популярності серед студентів. Свою першу нагороду Карл отримав за малюнок у жанрі «ню». Крім цього, Ларссон працював як художник-карикатурист в гумористичній газеті Каспер і ілюстратор в газеті Нова ілюстрована газета. Він заробляв достатньо, щоб фінансово допомагати батькам. 

    У 1877 році, після кількох років роботи ілюстратором, Ларссон переїжджає до Парижа, де йому, однак, незважаючи на завзятість і прагнення, не вдається досягти успіху. Не зацікавив його і популярний тоді у Франції напрямок імпресіонізму. Навпаки, разом з іншими шведськими художниками він повністю відкидає ідею змін. Провівши два літа в Барбізоні, де жили тоді багато художників-пейзажистів, в 1882 Ларссон разом зі своїми колегами зі Швеції влаштувався в Гре-сюр-Луен, невеликому містечку в передмісті Парижа. 

    Саме там він і зустрів Карін Берге, яка незабаром стала його дружиною. Ця зустріч стала поворотним моментом у житті художника. Там, в Гре-сюр-Луен, Ларссон написав кілька своїх найбільш значущих робіт, виконаних вже в техніці акварелі і дуже відрізнялися від його минулих полотен маслом. 

    У Карла і Карін було вісім дітей (Сюзанна (1884), Ульф (1887, помер у 18 років), Понтус (1888), Лісбет (1891), Брита (1893), Матс (1894, помер у віці 2 місяців), Черстін (Чешті) (1896) та Есбьорн (1900)), і саме життя своєї сім'ї Ларссон найчастіше зображує на своїх полотнах. 

    Багато інтер'єрів, зображені в його картинах, були намальовані його дружиною, яка також працювала як дизайнер інтер'єру. У 1888 сім'я отримала в подарунок від батьків дружини маленький будинок на околицях Сундборна, на північ від Стокгольма. Ідилічне життя у власному будинку в оточенні дружини та дітей стає джерелом натхнення для художника. На своїх полотнах він зображує життя сім'ї. Ці роботи стають виразом внутрішнього світу та творчої манери художника. 

    Останніми роками свого життя художник страждав від нападів депресії. Під час роботи над великим полотном «Зимова жертва» для вестибюлю Національного музею у Ларссона виникли проблеми із зором, що призвело до посилення і без того частого головного болю. Перенісши в січні 1919 року інсульт, він присвятив час що залишився для написання мемуарів. Помер він 22 січня 1919 року у Фалуні. 

Література: 

* Karl-Erik Granath und Ulf Hård af Segerstad (Hrsg.): Der Carl Larsson-Hof (Das Sonnenhaus von Carl Larsson), Fotos von K.-E. Granath, Text von U. Hård af Segerstad, Vlg. Langewiesche, Königstein. Ts, 1975.

* Hans-Curt Köster (Hrsg.) : Carl Larssons Welt. Königstein i. Ts, 2003.

* Renate Puvogel : Carl Larsson - Aquarelle und Zeichnungen, Taschen Vlg., Köln, 1993.

* Lena Rydin : Die Lust am Alltag. Leben wie die Larssons in Sundborn. Königstein i. Ts, 2003.

* Johann Georg Prinz von Hohenzollern (Hrsg.) : Carl Larsson. Ein schwedisches Märchen (Ausstellungsbuch). München, 2005. 

* Michael Snodin u. Elisabet Stavenow-Hidemark (Hrsgg.) : Carl und Karin Larsson - Ihr Leben und ihre Kunst (Ausstellungsbuch London und Stockholm 1997/98, deutsch). Weingarten, 1998. 

* Velhagen & Klasings Monatshefte, XXVII Jg., Bd. 1, 1912/1913, Franz Servaes : Carl Larsson, S. 105-118, mit teilweise farb. Abb.

* Werkverzeichnis: Ulwa Neergard: Carl Larsson. Signerat med pinsel och penna Zwei Bände, Norstedts, 1999.