Хуан Рамон Хіменес (1881-1958) - іспанський поет, лауреат Нобелівської премії з літератури

    Хуан Рамон Хіменес народився 23 грудня 1881 р. у містечку Могера (Андалузія) у родині банкіра. Після закінчення єзуїтського коледжу Хіменес навчався у Севільському університеті на факультеті права. З дитинства він брав уроки живопису, не розлучався з мольбертом і пізніше. У 17 років він уже друкував вірші, на які звернув увагу Р. Даріо, який порадив йому залишити юриспруденцію та переїхати до Мадриду, (за матеріалами: Ukrlib, Warbletoncouncil, Moyaosvita). 

    Беручи активну участь у створенні модерністських журналів, він у 1900 р. випустив дві книжки «Душі фіалок»  та «Водяні лілії». 

    Смерть батька була трагедією для Хіменеса — він мало не вкоротив собі віку. Вилікувавшись і повернувшись із санаторію в Мадрид, він написав вірші, які увійшли до збірок: «Рифми» (1902), «Сумні наспіви» (1903), «Далекі сади» (1904), «Пасторалі» (1905), пронизані настроями безвиході. . Самотність, перебування в Могері дала поетові матеріал для трьох книг, назва останньої характеризує цей час: «Гулка самотність» (1911). 

    Семи своїм коханим Хіменес присвятив збірку поезій «Лабіринт» (1913), а цикл білих поезій у прозі «Платеро і я» (1914) був ніби свідченням відродження - поет закохався в американку Зеновію Кампрубі, перекладачку Р. Тагора. Їй присвячена книга віршів про кохання «Літо» (1915), а після одруження – «Щоденник поета-молодята» (1917). 

    У «Щоденнику поета-молодят» Хіменес вперше в іспанській поезії звернувся до вільного вірша. На звинувачення критики, що він і досі «замкнений у вежі», Хіменес писав, звертаючись до творчості свого ровесника: «Антоніо Мачадо, великий поет, пропускає світ крізь себе, переварюючи світ у собі. Я ж по-іншому: я створюю світ - у собі». «Мистецтво це безпосереднє, яке підпорядковане свідомому», - зауважує він. У книзі «Вічність» (1917) Хіменес з'явився іншим - без вишуканості та прикрас, вірш став аскетичнішим, він весь побудований на русі думки. Головна тема віршів цієї книги та наступних: утвердження непорушності та нескінченності всього сущого, людини та космосу, душі та речей. 

    Одухотворення природи та ідеї духу однаково збуджують поета і не дають померти мистецтву. Збірники «Камінь і небо» (1919) та «Краса» (1923) підтверджують основну лінію його творчості. У ті роки до 1936 р. Хіменес працював критиком і редактором у журналах. У 1936 р. він вирушив до США як почесний аташе з культури, читав там лекції. Після приходу Франка до влади залишився жити за океаном. Книга «Звір із глибини душі» (1949) - духовний заповіт поета.     У 1951 р. Хіменес із дружиною переїхав до Пуерто-Ріко, працював над поетичним циклом «Бог бажаний і бажаючий», фрагменти з якого увійшли до «Третої поетичної антології» (1957). 

    У 1956 р. X. Хіменес отримав Нобелівську премію «за ліричну поезію, зразок найвищої духовної та художньої досконалості в іспанській літературі». Було також підкреслено, що в його особі премією посмертно нагороджуються Антоніо Мачадо (помер у Франції 1939 р.) та Федеріко Гарсія Лорка (убитий франкістами 1936 р.). 

    Хіменес помер 29 травня 1958 року в еміграції, в Пуерто-Ріко, далеко від рідної Іспанії, так і не відійшовши від смерті дружини. Тіла подружжя згодом перевезли до Іспанії та поховали на цвинтарі в Могері.    

Література:  

* Хіменес Хуан Рамон «Надію свою, немовби...» : вірші // Березіль. – 2010. – № 3/4. – С. 45-47. 

* Хіменес, Хуан Рамон. Платеро і я : андалуз. елегія / Хуан Рамон Хіменес ; пер. з ісп. Юрія Ананка. - Брустурів : Дискурсус, 2017. - 171 с. 

* Рязанцева Т. М. Тема смерті в метафізичній поезії Хуана Рамона Хіменеса: особливості інтерпретації / Т. М. Рязанцева // Питання літературознавства. - 2011. - Вип. 84. - С. 231-239. 

* Шестопал О. Г. «Платеро і я» Хуана Рамона Хіменеса: на віслючкові між небом і землею [Електронний ресурс] / О. Г. Шестопал // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Серія : Філологія. Літературознавство. - 2017. - Т. 301, Вип. 289. - С. 51-56. 

* Шестопал О. Хуан Рамон Хіменес : шлях назустріч вічності / О. Шестопал // Всесвіт. - 2017. - № 9-10. -  С. 288-299.