Макс Вебер (1864-1920) – німецький соціолог, економіст і юрист

    Макс Вебер (повне ім'я Максиміліан Карл Еміль Вебер) народився 21 квітня 1864 року в німецькому місті Ерфурт в сім'ї політичного діяча ліберального спрямування. Хлопчик став старшим сином у родині, після нього народилися ще шість дітей, (за матеріалами: Dovidka, Ukrayinska.libretexts, Тureligious).

   Батько Максиміліана Вебера займав державну посаду, а також перебував у націонал-ліберальної партії. Завдяки цьому в будинку Веберів часто збиралися видатні політичні діячі, вчені, представники місцевої влади. Хлопчик ріс в атмосфері політичних дискусій, різноманітних думок і інтелігентних суперечок з найрізноманітніших питань, що не могло не позначитися на формуванні його власних поглядів на світ.

   У 1882 р Вебер вступив до Гейдельберзького університету на факультет права, одночасно вивчав економіку, історію і філософію. У 1889 р. він захистив дисертацію, в 1894 р. був призначений професором економіки Фрайбурзького університету, а два роки по тому зайняв аналогічну посаду в Гейдельберзькому університеті.

На початку 90-х рр. XIX ст. Вебер брав участь в ліберально-протестантському русі реформ, займаючи позицію «ліберального імперіалізму». Його ранні роботи присвячені аграрній історії Стародавнього Риму і Східної Німеччини. У 1904 р. учений здійснив поїздку в США, яка справила на нього глибоке враження. У тому ж році він став редактором журналу «Архів соціальної науки і соціальної політики», де опублікував свою найвідоміший працю «Протестантська етика і дух капіталізму» (1904-1905 рр.). У 1907 р. Вебер отримав спадок і зміг повністю присвятити себе науці і політиці. З 1909 р він був редактором багатотомних «Нарисів соціальної економіки», для яких написав роботи «Економіка і суспільство» (1922) і «Економічна етика світових релігій» (1916-1917 рр.). 

   З початком Першої світової війни Вебер вступив на службу і в 1914-1915 рр. керував групою госпіталів Гейдельберзького району. У 1916-1917 рр. він виконував різні офіційні місії в Брюсселі, Відні та Будапешті. Після поразки Німеччини і політичної кризи 1918 р. брав участь в складанні Конституції Веймарської республіки, був присутній в якості радника на Версальської конференції (червень 1919 г.), сприяв утворенню Німецької демократичної партії. У 1919 р. став професором економіки Мюнхенського університету. Помер 14 червня 1920 року в Мюнхені від іспанки. 

   Вебер – найбільша фігура в німецькій і світовій гуманітарно-соціальної думки XX ст. Він визнаний одним з основоположників соціології релігії та вивчення впливу релігійних ідей на суспільне життя і господарську діяльність. Протягом довгого часу концепції Вебера вважалися найбільш серйозною альтернативою марксизму. 

Література:  

* Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Макс Вебер ; пер. з нім. Олександр Погорілий. – Київ : Наш формат, 2018. – 215 с.

* Вебер М.534 Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Макс Вебер ; пер. О. Погорілий. – Київ : Основи, 1998. – 534 с. 

* Вебер М. Наука як покликання і професія. «Об'єктивність» соціально-наукового і соціально-політичного пізнання // Соціальна філософія : хрестоматія : навч. посібник / упоряд.: Михайло Голянич, Юрій Москаленко ; ДВНЗ «Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника». – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2019. – С. 67-72.  

* Казаков В. Ідеальний тип у творчості Карла Маркса та Макса Вебера / Валерій Казаков // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2018. – № 3. –  С. 74-95. 

* Половець В. М. Особливості методології соціологічного пізнання Макса Вебера / В. М. Половець // Сьомі сіверянські соціально-психологічні читання : матеріали всеукр. наук. конф., (м. Чернігів, 14 груд. 2016 р.) / Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, Укр. акад. акмеолог. наук, Психол.-пед. ф-т. – Чернігів : Десна Поліграф, 2016. –  С. 150-154.