Едмунд Густав Альбрехт Гуссерль (нім. Edmund Gustav Albrecht Husserl) – німецький філософ, засновник феноменології.
Едмунд Гуссерль народився 8 квітня 1859 року в Просніце (Prossnitz), невеликому містечку в Австро-Угорщині (нині – Простейов, на території Чехії), в єврейській родині. Він був другою дитиною з чотирьох в родині кравця Адольфа Абрахама Гуссерля і його дружини, Юлії Гуссерль (уродженої Зелінгер), (за матеріалами: Еsu, Тureligious, Оsvita).
У 1876 році вступив до Лейпцизького університету, де почав вивчати астрономію, математику, фізику і філософію, в 1878 році перейшов в Берлінський університет, де продовжив вивчати математику у Л. Кронекера і К. Вейерштрасса, а також філософію у Ф. Паульсена.
У 1881 році вивчає математику у Відні. 8 жовтня 1882 захистив у Віденському університеті у Лео Кенігсбергера дисертацію «До теорії варіаційного числення» і став займатися філософією у Франца Брентано.
У 1886 р. Гуссерль разом з нареченою приймають протестантське віросповідання, в 1887 р. оформляють шлюб, після чого Гуссерль влаштовується викладати в Галле-Віттенберзькому університеті. Його перші публікації були присвячені проблемам заснування математики ( «Філософія арифметики», 1891) і логіці («Логічні дослідження», I, 1900, II, 1901). «Логічні дослідження» стають першою книгою нового напряму філософії, відкритого Гуссерлем, – феноменологіі.
Починаючи з 1901 р. він зустрічає в Геттінгені і Мюнхені доброзичливу атмосферу і своїх перших однодумців (Райнах, Шелер, Пфендер). Саме в цей період він публікує програмну статтю в «Логос» – «Філософія як строга наука» (1911) і перший том «Ідей до чистої феноменології та феноменологічної філософії» (1913).
У 1916 р. він отримує кафедру у Фрайбурзі, яку до нього займав Ріккерт.Мартін Хайдеггер, найбільш здібний учень Гуссерля, редагує його «Лекції з феноменології внутрішньої свідомості часу» (1928). Потім послідовно виходять у світ «Формальна і трансцендентальна логіка» (1929), «Картезіанські роздуми» (по-французьки, 1931), «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія» (1936).
Незважаючи на ворожість, якою оточив його нацистський режим, Гуссерль не емігрував. Він помер у Фрайбурзі в 1938 р. від плевриту. Його бельгійський учень Ван Бреда, побоюючись гітлерівського антисемітизму, перевіз в Лувен бібліотеку і невидані роботи Гуссерля. Розібранний архів Едмунда Гуссерля в Лувені налічує сорок тисяч невиданих листів (частково стенограми), які публікуються в повному зібранні творів – Гуссерліані.
Література:
* Гуссерль Е. Досвід і судження. Дослідження генеалогії логіки. – Київ : ППС-2002, 2009. – 356 с.
* Гусерль Е. Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії: Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології / Гусерль Е. ; пер. з нім. і коментарі В. Кебуладзе. – Харків : Фоліо, 2020. – 348 с.
* Гусерль Е. Картезіанські медитації. Вступ до феноменології / Е. Гусерль ; пер. з нім. Андрій Вахтель. – Київ : Темпора, 2021. – 304 с.
* Гуссерль Е. Криза європейського людства і філософія // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. – Київ : Ваклер, 1996. – С. 61-94.
* Гуссерль Е. Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія. Вступ до феноменологічної філософії // Філософська думка. – 2002. – № 3. – С. 134-149.
* Гриценко А. Концепт «Lebenswelt» E. Гуссерля і постановка проблеми іншого / А. Гриценко // Humanities studies. – 2024. – Вип. 20. – С. 45-51.
* Данканіч Р. І. Картезіанський принцип абсолютної аподиктичності у феноменології Е. Гуссерля і герменевтиці Г. Гадамера / Р. І. Данканіч // Перспективи – 2021. – № 4. – С. 4-10.
* Данканіч Р. І. Проблема методу у феноменології Е. Гуссерля / Р. І. Данканіч // Перспективи. – 2021. – № 3. – С. 12-17.
* Землянський А. Людиновимірність історії: ідея життєвого світу Едмунда Гуссерля / А. Землянський // Гілея. – 2013. – № 75. – С. 272-275.
* Шамша І. В. Розуміння буття в феноменології Гуссерля / І. В. Шамша // Актуальні проблеми держави і права. – 2006. – Вип. 29. – С. 113-116.
Немає коментарів:
Дописати коментар