Стиль Рококо

   Рококо (Rococo), стиль в мистецтві і архітектурі, що зародився у Франції на початку 18 століття і поширився по всій Європі. Відрізнявся граціозністю, легкістю, інтимно-кокетливим характером. Прийшовши на зміну важкуватому бароко, Рококо з'явився одночасно і логічним результатом його розвитку, і його художнім антиподом. (за матеріалами: Arthistory, Аrtchive, Solonata).

   З бароковим стилем Рококо об'єднує прагнення до завершеності форм, однак якщо бароко тяжіє до монументальної урочистості, то Рококо віддає перевагу витонченості і легкості. Більш темні кольори і пишна, важка позолота барочного декору змінюються світлими тонами - рожевими, блакитними, зеленими, з великою кількістю білих деталей. Рококо має в основному орнаментальну спрямованість; сама назва походить від поєднання двох слів: «бароко» і «рокайль» (мотив орнаменту, вигадлива декоративна обробка камінчиками і черепашками гротів і фонтанів).

   Для живопису, скульптури та графіки характерні еротичні, еротико-міфологічні і пасторальні (пастораль) сюжети. Першим значним майстром живопису в стилі Рококо став Антуан Ватто, а подальший розвиток він отримав у творчості таких художників, як Франсуа Буше і Жан-Оноре Фрагонар. Найяскравішим представником цього стилю у французькій скульптурі є, мабуть, Етьєн Моріс Фальконе, хоча в його творчості переважали рельєфи і статуї, призначені для прикраси інтер'єрів, бюсти, в тому числі з теракоти. До речі, сам Фальконе був управляючим знаменитої Севрської порцелянової мануфактури. (Чудовими порцеляновими виробами славилися також заводи в Челсі і Мейсені).

   В архітектурі цей стиль знайшов найбільш яскраве вираження в декоративному оздобленні

інтер'єрів. Найскладніші асиметричні різьблені і ліпні візерунки, вигадливі завитки внутрішнього оздоблення контрастували з відносно строгим зовнішнім виглядом будівель, наприклад Малий Тріанон, збудований у Версалі зодчим Анж-Жаком Габріелем (1763-1769 рр.). 

   Народжений у Франції, стиль Рококо швидко поширювався в інших країнах завдяки французьким художникам, які працювали за кордоном, а також публікаціям проектів французьких архітекторів. 

   За межами Франції Рококо найбільшого розквіту досяг у Німеччині та Австрії, де вбрав у себе традиційні елементи бароко. В архітектурі церков, таких, як церква в Фірценхайлігені (1743-1772 рр.) (архітектор Бальтазар Нейман), просторові конструкції, урочистість бароко чудово поєднуються з властивим Рококо вишуканим скульптурним і мальовничим внутрішнім оздобленням, створюючи враження легкості і казкового достатку.

   Прихильник Рококо в Італії - художник Джованні Баттіста Тьєполо - сприяв його поширенню в Іспанії. 

   Що стосується Англії, то тут Рококо вплинув в основному на прикладні мистецтва, наприклад на інкрустацію меблів і виробництво срібних виробів, і частково на творчість таких майстрів, як Вільям Гогарт або Томас Гейнсборо, у яких витонченість образів і артистична манера письма повністю відповідає духу Рококо. 

   Стиль Рококо був вельми популярний в Центральній Європі аж до кінця 18 століття. Приклад цього - творчість Маульберча Франца Антона (1724-1796). Але у Франції та інших західних країнах інтерес до нього ослаб вже в 1760-xx роках. До цього часу громадський смак почав змінюватися, і легковажність і фривольність рококо були витіснені строгістю класицизму. 

Література: 

* Андрущенко Ю. Рококо / Юлія Андрущенко // Дніпро. - 2012. - № 4. -  С. 136-139. 

Базен Ж. Барокко и рококо / Жермен Базен. - Москва : Слово, 2001. - 287 с. 

* Бакович О. Тенденції стилю рококо в західноєвропейському сакральному образотворчому мистецтві XVIII ст. // Історія релігій в Україні : науковий щорічник / Ін-т релігієзнавства - філія Львівського музею історії релігії [ та ін.]. – Львів, 2014. – Кн. 2. – С. 341-349.   

* Бакович О. Художні та іконографічні особливості рококо у іконописі Галичини другої пол. XVIII ст. / Олена Бакович // Народознавчі зошити. – Львів, 2011. – № 1 (97), січень - лютий. – C. 108-113. 

* Бакович О. Філософія рококо та її вплив на український іконопис другої половини XVIII ст. [Електронний ресурс] / О. Бакович // Мистецтвознавчий автограф. - 2013. - Вип. 6-8. - С. 212-225.

* Безродних І.Г. Феномен рококо, його ключові топоси і концепти // Держава та регіони. – 2011. – С. 8-14. 

* Даниэль С. М. Рококо. От Ватто до Фрагонара : [монография] / Сергей Михайлович Даниэль. - СПб. : Азбука-классика, 2007. - 335 с. 

* Жишкович В. І. Рококові іконостаси-вівтарі Західної України: особливості образно-пластичної побудови [Електронний ресурс] / В. І. Жишкович // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв . Мистецтвознавство. Архитектура. - 2008. - № 7. - С. 76-83.

* Лімборський І. Рококо в українській літературі  / І. Лімборський // Дивослово (Українська мова й література в навчальних закладах). - 2011. - № 10. -  С. 57-63.