До 211-річчя з дня народження Роберта Александера Шумана (1810-1856), німецького композитора, диригента та педагога

  Роберт Шуман народився 8 червня 1810 року в невеликому місті Цвіккау, в музичній сім’ї. Його батьки займалися видавництвом книг. Вони хотіли і сина залучити до цієї справи, та у семирічному віці Роберт захопився музикою, (за матеріалами: Dovidka,  Eelcanto,  Muzabetka).
   Він вступає в Лейпцигський університет в 1828 році на факультет юриспруденції. Перебуваючи в Лейпцигу, Роберт знайомиться з Фрідріхом Віком, найкращим викладачем гри на фортепіано і починає брати у нього уроки. Через рік, зрозумівши, що юрист – це далеко не та професія, якою він хоче оволодіти, Шуман переходить в Гейдельберзький університет. В Лейпциг він повертається в 1830 році і продовжує брати уроки гри на фортепіано у Віка. У 1831 році отримує травму правої руки і кар’єрі великого піаніста прийшов кінець. Але відмовлятися від музики Шуман і не думав – він став писати музичні твори і освоїв професію музичного критика.
Роберт Шуман заснував «Новий музичний журнал» в Лейпцигу, і аж до 1844 року був його редактором, основним автором і видавцем. Особливу увагу він приділяв написанню музичних творів для фортепіано.

   У 1840 році Роберт одружується на Кларі Вік, доньці свого музичного вчителя. Вона мала славу талановитої піаністки. У них народилося восьмеро дітей. У роки шлюбу Шуман написав 140 пісень та ряд симфонічний творів. Творчим злетом музичного генія – твори «Фантастичні п’єси», «Танці Давідсбюндлерів», «Крейслеріана», «Новеллетти», «Гумореска». У 1846 році Шуман разом із Кларою їздить до Праги, Берліна та Відня, а в 1851-1853 роки – до Швейцарії та Бельгії.
   Щасливе сімейне і творче життя Роберта затьмарило психічне захворювання. Це призвело до того, що композитор провів у лікарні останні 2 роки життя. 

   Помер Роберт Шуман в місті Енденіпе 29 липня 1856 року.

Література:

* Бачинская Н. Роберт Шуман / Н. Бачинская. - Москва : Музгиз, 1952. - 166 с.

* Крюков А.Н. Роберт Шуман / А.Н. Крюков. - Ленинград : Музгиз, 1961. - 102 с.