Жуль Бретон (1827-1906) - французький поет і живописець

    Жуль Бретон (Breton, Jules Adolphe Aim Louis) (1827-1906) - французький живописець, один з основоположників пленерного живопису. Народився в Кур'єрі (департамент Па-де-Кале) 1 травня 1827 року. Схильність до живопису у Бретона виявилася ранньому віці, (за матеріалами: Newestmuseum, Аrt-links). 

    У 1843 році його відправили до Гента, до Академії образотворчих мистецтв, щоб навчатися у історичного живописця Фелікса де Вина. Через три роки він переїжджає до Антверпена і бере уроки живопису у Густава Вапперса. Потім переїжджає до Парижа, де його наставником стає Мішель Мартен Дроллінг. 

    Перші роботи художника були написані на історичні та релігійні сюжети. Це такі картини, як, наприклад, «Проповідь святого Піату в Галлії» та «Голод», написаний в 1850 під враженням від потрясінь революційного 1848 року.               Незабаром художник прийшов до думки, що історичний живопис - не його покликання. Він
повертається до опису природи, до образів рідного краю, які вразили його у ранній юності. Його численні роботи відтепер зображають життя пастухів та селян у полі, сцени відпочинку після роботи, сільські свята та релігійні церемонії. 

    У 1853 році Бретон виставляє в паризькому Салоні полотно «Повернення женців», а в Брюсселі картину «Маленька збирачка колосків». Вперше загальну увагу себе живописець привернув 1855 року на Всесвітній виставці у Парижі, де його роботи «Складальниці колосся» і «Після дня Святого Себастьяна» було добре прийнято публікою. Після цієї виставки Бретон став постійним учасником Салонів. У 1886 він був обраний членом Академії витончених мистецтв, а в 1899 - іноземним членом Королівської академії в Лондоні. 

    Він також написав кілька книг, у тому числі автобіографія «Життя художника. Мистецтво і природа» (1890), в якій з обеззброєною відвертістю в деталях розповів про свої повсякденні заняття. Стати учнем Бретона домагався Ван Гог, який здійснив для цього паломництво до метра, що жив у провінції. До самої смерті Бретон залишався описувачем народного життя, переважно життя рідного краю, колишнього графства Артуа, яке він залишав лише три рази: в 1864 він побував у Провансі, а в 1865 і 1873 роках - в Бретані. 

    Помер 5 липня 1906 року у Парижі.