понеділок, 27 червня 2022 р.

Антуан де Рівароль (1753-1801) – французький письменник, перекладач, журналіст

    Антуан де Рівароль народився 26 червня 1758 року у французькому містечку Баньоль-сюр-Сез. 
Версії про походження Рівароля розходяться. За однією з них він був нащадком збіднілої бічної лінії одного старовинного італійсько-французького дворянського роду і його батько був онуковим племінником маркіза де Рівароля, відомого генерал-лейтенанта армій Людовіка 14, (за матеріалами: Biograpedia, Epwr, Greatmind). 
    Інші історики вважають, що Рівароль лише привласнив собі частинку «де», а насправді походив із скромної італійської родини. За цією версією сімейство Ріваролі перебралося до Франції з П'ємонту, батько, господар заїжджого двору «Три голуби» у містечку під Лангедоком, змінив прізвище на французький лад. 
     Ось як розповідає про юність Рівароля німецький історик Генріх Кунов: «Він отримав суворо релігійну освіту спочатку в Лангедоку, де його батько мав маленьку шовкову фабрику, а потім в єзуїтській семінарії в Авіньйоні. Молодим абатом приїхав у 1782 році до Парижа, де негайно отримав доступ до аристократично-клеріальних салонів. 
    Незабаром він видав свою першу роботу - «Дослідження про загальність французької мови», роботу, яку Берлінська академія удостоїла премією. У 1788 році за нею вийшов «Маленький альманах наших великих людей» - робота, що представляла карикатуру і глузування з тогочасних найвидатніших представників літератури». Цей памфлет спричинив суспільний скандал. Втім, до такої уваги Рівароль вже звик - він відрізнявся їдким і безжальним дотепністю, блистав у салонах і мав безліч ворогів. Також він полемізував із Шеньє, Бомарше та багатьма іншими. 
    Коли настала революція, Рівароль миттєво приєднався до контрреволюціонерів. Причому його ідеалом було відновлення феодально-патріархальних відносин, таких, які збереглися у відсталих частих Бретані, а саме у Вандеї. 
    У свій час Рівароль був одним з редакторів Політичної та національної газети Антуана Сабатьє. Загострення протиріч між аристократією та «третім станом», що настав після походу жінок на Версаль, змусило Рівароля піти з газети Сабатьє і разом із Жаном Пелетьє та Гатті заснувати власну газету «Дії апостолів». І якщо раніше він боровся з демократами політичними та філософськими доказами, то тепер, під впливом Пелетьє (який, незважаючи на те, що походив з дрібної буржуазної купецької сім'ї, ще більше ненавидів дрібну буржуазію) почав ще грубіше і нещадно викривати вождів революції та їх дії. 
    У «Діях апостолів» він висміював пихату фразеологію деяких ораторів, знущався з постанов клубів, писав епіграми і злі вихваляння чеснот народних вождів. До жовтня 1791 з'явилося 311 номерів. Потім кількість передплатників знизилася, і газета почала виходити із перервами. Газета припинила своє існування після 10 серпня 1792 року. З цього моменту Рівароль жив на еміграції (Брюссель, Амстердам, Гаага, Лондон, Гамбург, Берлін) і продовжував активну літературну діяльність. За Директорії він хотів повернутися до Франції, але несподівано захворів і передчасно помер 11 квітня 1801 року. 
Література: 
* Le Breton A.V. Rivarol; sa vie, ses idées, son talent, d’après des documents nouveaux. Genève: Slatkine Reprints, 1970.
* Dutourd J. Rivarol. Paris : Mercure de France, 1989.
* Faÿ B. Rivarol et la Révolution. Paris : Perrin, 1978.
* Jünger E. Rivarol. Stuttgart: Klett-Cotta, 1989.
* Lessay J. Rivarol, le français par excellence. Paris : Perrin, 1989.
* Cointat M. Rivarol (1753-1801) : Un écrivain controversé. Paris : L’Harmattan, 2003.
* Baranger V. Rivarol face à la Révolution Française. Paris : Éditions de Paris, 2007.

Немає коментарів:

Дописати коментар