Віктор Ульман (1898-1944) - австрійський і чеський композитор єврейського походження

    Віктор Ульман народився 1 січня 1898 року в місті Тешин на території Сілезії, виріс і здобув освіту у Відні (родина Ульмана переїхала до Відня 1908 року). У 1918-1919 роках він навчався на передових курсах композиції Арнольда Шенберга. У 1919 році він переїхав до Праги і за рекомендацією Шенберга вступив під початок композитора Олександра Цемлинського до Нового німецького театру, де й прослужив на посаді капельмейстера з 1922 до 1927 року, (за матеріалами: Holocaustmusic, Jewage, Рeoples).

    Цемлинський високо цінував молодого підлеглого, він довірив йому постановку «Пісень Гурре» (нім. Gurre-Lieder) Шенберга, часом Ульман диригував замість Цимлинського операми Моцарта, Штрауса, Вагнера, Берга... Театральний сезон 1927/28 Ульман провів на посаді першого капельмейстер міського театру Аусіга (Богемія). Як у празькому театрі, так і в театрі Аусіга, Віктор Ульман зумів заслужити на репутацію чудового фахівця, працьовитого та обдарованого диригента. 

    Ульман був активним членом гуртка Шенберга та прихильником антропософського вчення

Рудольфа Штайнера. У 30-х роках Віктор Ульман плідно працював за професією: він писав музику, викладав і співпрацював із празькими музичними виданнями німецькою мовою. Після невдалих спроб знайти роботу в Лондоні і Південній Африці, Ульман із сім'єю повернувся до Праги. 

    Після нацистського вторгнення у березні 1939 року композитор опинився у пастці. 1942 року його депортували в гетто Терезінштадт. Замість каторжних робіт Віктора Ульмана направили до Відділу дозвілля (нім. Freizeitgestaltung). Він продовжив займатися музикою, виступав як критик, організовував концерти (у тому числі у створеній ним Студії сучасної музики та в товаристві Колегіум музикум) та інші вистави. Ульман читав у Терезінштадті лекції на такі теми, як «Перша симфонія Малера» або «Антропософія та музика». Також композитор приділяв багато часу для творчості – порівняно з

іншими музикантами Терезінштадта, Ульман був надзвичайно плідним.     Створена у катівнях творча спадщина Віктора Ульмана вражає: три фортепіанні сонати, струнний квартет, кілька дюжин пісень, оркестрові роботи та опера «Імператор Атлантиди або Падіння Антихриста». Також Ульман зробив кілька вокальних аранжувань пісень на ідиш та івриті. 

    Ульман не тільки писав численні огляди концертів. У Терезінштадті він також створив кілька есе та оперне лібрето, він вів літературний щоденник і опублікував збірку віршів та афоризмів «Дивний пасажир». Цей літературний твір розкриває глибокий розпач Ульмана, конфлікт між єврейською індентичністю, християнською релігійністю та цинізмом, який мучив композитора. Тим не менш, у часто цитованому есе Віктора Ульмана «Гете і гетто» звучить думка про сприятливий вплив Гете на «освічених європейців» у повсякденному житті та культурі, там, де взаємодія життя та мистецтва дозволяє «легко створювати красиві форми». 

    Ульмана депортували до Освенцима 16 жовтня 1944 року в одному з останніх поїздів, де він  загинув у газовій камері. 

Література: 

* Ludwig M. Our Will to Live: The Terezín Music Critiques of Viktor Ullmann / Mark Ludwig. - Steidl, 2022. - 325 p. 

* Schultz I. Viktor Ullmann: Leben und Werk / Ingo Schultz. - J.B. Metzler; Mit zahlreichen Notenbeispielen und Werkverzeichnis edition, 2008. - 279 p.