П'єр Буль (1912-1994) - французький письменник і сценарист

    П’єр Буль народився 20 лютого 1912 р. у м. Авіньйон (Provence-Alpes-Cote d'Azur, Франція). У 1920-му  Ежен Буль, його батько, купує ділянку в Ілоні на берегах р.Рони, яка буде улюбленим майданчиком для ігор П'єра. На жаль, з батьком вони прожили недовго – через шість років він помер. У 1930 році П'єр отримує диплом бакалавра в галузі елементарної математики та проводить своє останнє літо в Ілоні. Він вирішує вчитися на інженера, (за матеріалами: M.readly, Peoples).  

    Буль отримав диплом інженера у 1933 р. у Вищому паризькому інституті інженерів-електриків (Ecole Superieure d'Electricite) та пропрацював у Франції кілька років за фахом. У 1936 році, П'єр залишає все і їде до Малайзії, де він стає плантатором на каучукових плантаціях поблизу Куали-Лумпур. У 1939 починається Друга світова війна і коли німецькі війська окупують Францію, Буль є добровольцем в сінгапурську місію Вільної Франції, представництво сил Опору. 

    У лютому 1940 Буль потрапляє до Аннаму (північ Індокитаю), у жовтні – до Лаосу. Французький Індокитай, як і сама Франція, був розбитий тоді на два табори – учасників руху Опору та колабораціоністів режиму Віші. У 1943 році вішісти заарештовують Буля на річці Меконг і засуджують його до довічного ув'язнення в таборі в Сайгоні. Тяжка фізична праця, недоїдання, жорстокість охоронців та щоденна мрія про втечу, і, нарешті, її реалізація. Після втечі 1944 року з табору П'єр Буль приєднується до англійського військового експедиційного корпусу, в якому він прослужить до кінця війни. 

    У 1945 році він повернувся до Парижа, де уряд нагороджує його найвищими нагородами:

орденом Почесного легіону, орденом Військового хреста та медаллю Опору. У Франції важко з роботою, і знову Буль їде, щоб продовжити працювати на плантаціях у Малайзії. Потім він провів якийсь час у Камеруні. І ось, 1949 року, через кілька років після закінчення війни він повертається до Франції, тепер уже остаточно. 

    Письменницьку діяльність П'єр Буль почав ще у полоні, у таборі. Він вів щоденник, і ці записи послужать потім основою його творів. Свою першу книгу, роман «Уїльям Конрад», П'єр Буль публікує у 1950 році. Далі йдуть романи «Святотатство в Малайзії» (1951), що залишився майже непоміченим, і «Міст через річку Квай» (1952), який і приносить письменнику популярність. У Франції він отримує літературну премію (prix Sainte-Beuve), роман виходить у всьому світі багатомільйонними тиражами. Декількома роками пізніше режисер Девід Лін знімає за романом знаменитий фільм, премований американською Академією трьома «Оскарами» з восьми номінацій. 

    У 1953 році виходять у світ роман «La face» і збірка НФ-оповідань «Казки абсурду», яка отримав Гран-Прі Франції. До збірки увійшли блискучі розповіді «Нескінченна ніч», «Скільки важить сонет?», «Ідеальний робот», «Царство мудреців», перекладені багатьма мовами світу. Буль стає професійним письменником і випускає один за одним романи «Ката» (1954), «Випробування білих людей» (1955), «Les voies du salut»  (1958), «Ремесло Господа Бога» (1960). У 1957 році з'явилася друга збірка оповідань П'єра «E = mc2», до якої увійшли новели «E = mc2 або роман ідеї», «Мешканці Місяця», «Диво» та інші. 

    У 1963 році з друку виходить його перший широко відомий науково-фантастичний роман «Планета мавп», зразок вольтерівської сатири. За книгою було знято ще кілька фільмів, телесеріалів, за мотивами телесеріалів було написано чотири книги. Роман «Планета мавп» вважається центральною книгою П. Буля. 

    Середина шістдесятих років – період активної роботи письменника. Виходить роман «Сад Канашимі» (1964), в якому космічну гонку наддержав виграє Японія, яка послала на Місяць камікадзе, з'являються роман-трилер «Фотограф» (1967) і книга «L'étrange croisade de l'empereur Frédéric II» (1968) , Нові збірки НФ-оповідань «Милосердні історії» (1965), «Бо це абсурдно» (1970). Нарешті, з'являється роман «Гра розуму» (1971) - гострий памфлет на політичний устрій нашого суспільства. 

    У 80-ті роки Буль частіше звертається до реалістичної прози, ніж до фантастики, публікуючи романи «Енергія розпачу» (1981), Відблиски (1982), Кіт Малуїн ( 1983), «Pour l'amour de l'art» (1985), «Le professeur Mortimer» (1988). Нарешті, на схилі років Буль видає романи «L'ilon» (1990) і «A nous deux, Satan» (1992). 

    П'єр Буль помер 30 січня 1994 року у віці 82 років у Парижі. 

Література: 

* Буль П. Загадковий святий. / П'єр Буль ; пер. з фр. Степан Пінчук. // Всесвіт. - 1990. - № 12. 

* Буль П. Кохання і невагомість: фантастичне оповідання / П'єр Буль ; з фр. пер. Юрій Попсуєнко // Київ. - 2013. - № 10 - C. 111-119. 

* Буль П. Міст через річку Куай / П'єр Буль ; пер. з фр.: Владислав Борсук та Анатоль Перепадя // Всесвіт. - 1992. - № 8. - С. 3-68.

* Буль П. Не так сталося, як гадалося. / П'єр Буль ; пер. з фр. Марія Венгренівська. // Всесвіт. - 1994. - № 3.

* Буль П. Нескінченна ніч. / П'єр Буль ; пер. з фр. Олександр Секретарьов. // Всесвіт. - 1985. - № 2.