Галдор Лакснесс (1902-1998) - ісландський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

    Галдор Кільян Лакснесс народився 23 квітня 1902 року в місті Рейк'явік, Ісландія. Хлопчик виховувався у сім’ї інспектора будівництва доріг. Коли йому виповнилося три роки, сім'я переїхала на ферму, розташовану на південь від столиці. Ферма називалася Лакснесс, що означає «півострів лосося». Ця назва і стала згодом псевдонімом письменника. Дитиною Лакснесс заслуховувався, як його батько розповідав ісландські саги та читав твори епічної поезії. Ще школярем таємно складав романтичні історії, (за  матеріалами: Nobeliat, Вiblioman, The-biografii). 

    Після смерті батька в 1919 році вперше виїхав за кордон і тривалий час проживав у Данії, мандрував Австрією, Німеччиною та Францією. У 1922 році він приєднався до абатства Святого Моріса в Клерво (Люксембург), ченці якого дотримувалися правил Святого Бенедикта Нурсійського. Лакснесс був охрещений і конфірмований у католицькій церкві в 1923 році. Саме тоді він прийняв прізвище Лакснесс і додав ім’я Кіліан (на честь ірландського мученика святого Кіліана). У стінах абатства він займався самостійним навчанням, читав книги, вивчав французьку, латинську мови, теологію та філософію. 

    До 1930 року продовжував подорожувати світом, перекладаючи свої враження на папір. У цей період вийшла низка його збірок, роман «Під священною горою», розпочав роботу над автобіографією «З дому я пішов». На батьківщину Лакснес повернувся 1930 року. Тут один за одним виходять його твори: романи «Салка Валка» та «Самостійні люди», епічна сага «Світло світу», роман «Ісландський дзвін». 

    Письменник засуджував повоєнну моральну деградацію жителів Рейк'явіка, які були готові продавати свій народ за іноземне золото у романі «Атомна станція», написаному 1948 року у відповідь на встановлення постійної американської авіабази в Кеблавіку. Крім того, сатирично висміював мілітаризм, загальний для епохи вікінгів та «холодної війни», у романі «Герпл».     Антивоєнна сатира Лакснесса, очевидно, спричинила внесення його до «чорних списків» Сполучених Штатів. Співпраця американських спецслужб та ісландської влади призвела до податкового переслідування письменника, яке тривало до 1955 року. Саме цього року Галдору Лакснессу присвоєно Нобелівську премію з літератури за яскраву епічну силу, яка відродила велике оповідальне мистецтво Ісландії. 

    У ліричному романі «Риба вміє співати», пронизаному вірою в гідність та доброту людини, Лакснесс відходить від своєї попередньої манери. Резонанс набула автобіографія письменника «Поетична епоха», в якій відобразилося його розчарування у сталінізмі після XX з'їзду Комуністичної Партії та радянського вторгнення до Угорщини. 

    У 1968 році вийшов «візіонерський роман» «Християнство під льодовиком». У 1960-ті роки продовжував писати романи, мемуари, есе, п'єси та багато перекладів. 

    Незважаючи на захоплені відгуки критики, величезну популярність письменника в Ісландії, а також визнання його досягнень літературознавцями, за межами Скандинавії відомий мало.     Галдор Кільян Лакснесс помер 8 лютого 1998 року в місті Рейк'явік від хвороби Альцгеймера в будинку для людей похилого віку. Він був двічі одружений, мав чотирьох дітей. 

Література: 

* Лакснесс Г. Дім скальда / Галдор Лакснесс ; пер.: С. Недєляєва, Л. Горліна, М. Лук'янчикова // Всесвіт. - 1967. - № 10. 

* Лакснесс Г. Самостійні люди / Галдор Лакснесс ; пер. Н. Лісовенко та М. Равлюк. - Київ : Держлітвидав України, 1959. - 467 с. 

* Данилюк Л. Відроджувач ісландської літератури Гальдоур Лакснесс // Дніпро. - 2014. - № 4. - С. 118-123. 

* Шкляр Л. Відроджувач оповідного мистецтва Ісландії : (Гальдоур Лакснесс) / Леонід Шкляр, Анатолій Шпиталь // Пам'ять століть. Планета. - 2008. - № 3. - С. 70-71.