П' єр Бомарше (1732-1799) - французький драматург і публіцист епохи Просвітництва

    П'єр Огюстен Карон де Бомарше (Beaumarchais) – знаменитий французький драматург та публіцист, народився у Парижі 24 січня 1732 року. Син ремісника-годинникаря Андре Шарля Карона (1698-1775), він спочатку пішов стопами батька, але водночас ревно вивчав музику. Ставши учителем музики у дочок Людовіка XV, він пізніше придбав посаду секретаря при монарху і завдяки придворним зв'язкам взяв активну участь у різноманітних фінансових операціях, які принесли йому величезний стан і одночасно залучили до цілого ряду гучних судових процесів, (за матеріалами: Ukrlib, Vsiknygy, Citaty). 

    Декілька днів Бомарше довелося провести у в'язниці; щоб виправдатися, він видав свої блискучі «Мемуари» (Memoires, 1774), де в'їдливо висміяв судове свавілля. 

    Любов до театру спонукала його написати дві драми – «Євгенія» (Eugnie, 1767) була зустрінута доброзичливо, «Двох друзів» (Les Deux amis, 1770) чекав нищівний провал. Гучний успіх «Севільського цирульника» (Le Barbier de Seville, 1775) зробив Бомарше лідером національного театру. Поставлена в «Театр Франсе» 23 лютого 1775 року п'єса була іспанською за антуражем, але зовсім французькою за духом. Визначне значення вона набула не стільки завдяки блискучому гумору і блискучим діалогам, скільки образу Фігаро – хитромудрого, невичерпного на вигадки, проникливого слуги. На її основі написано лібретто опери Дж.Россіні «Севільський цирульник» (1816). 

    Цей же персонаж з'явиться в наступній п'єсі Бомарше, «Весілля Фігаро» (Le Mariage de Figaro, 1784), де феодальні привілеї зазнали настільки запеклої атаки, що король не дозволив показувати її публічно. З властивою йому спритністю

Бомарше використав цензурну заборону короля для того, щоб порушити ще більший інтерес до п'єси. Влучні репліки Фігаро і виразні натяки здобули комедії нев'янучу славу на театральних підмостках. На її основі було написано лібрето опери В.А.Моцарта Весілля Фігаро (1786). Бомарше спробував використати ті ж персонажі втретє, проте важка мелодрама «Злочинна мати» (La Mere coupable, 1792) не мала успіху. 

    Революція внесла в біографію Бомарше черговий штрих: посланий революційним урядом до Голландії, він виконав низку доручень, але потім був ув'язнений. Вийшовши на волю, став агентом Комітету Громадського Порятунку і переслідувався як емігрант. Майно його конфіскували, родину було заарештовано. У 1796 році йому дозволили повернутися до Франції.     Помер Бомарше від інсульту у Парижі 18 травня 1799 року. 

Література: 

* Бомарше П. Безумний день або весілля Фігаро : комедія на 5 дій / П'єр Огюстен Карон Бомарше ; пер. з фр. С. Тобілевич ; за ред. І. Кочерги. – Київ : Мистецтво, 1951. – 171 с. 

* Бомарше П. Севільський цирульник. Одруження Фігаро / Бомарше ; пер. з фр.: [Є. Годило-Годилевська, О. Пивоварова, В. Самійленко]. - Київ : Знання, 2019. - 238 с.