Антон Попель (1865-1910) - польський скульптор і педагог

    Антон Юзеф Попель  народився 13 червня 1865 року в містечку Щакова, що нині є дільницею міста Явожно у Сілезькому воєводстві Республіки Польща. Мати Антоніна (1830–1906) походила з родини Станічек. Батько – Антон Попель-старший (1827–1903) був урядовим службовцем митниць у різних галицьких містах, зокрема, у Бродах та Золочеві, (за матеріалами: Сulture.pl, Zbruc, Uain.press).

    Батько Антона, окрім служби в прикордонних містах і містечках Ґаліції, займався громадською діяльністю, а у 1895–1897 роках видавав у Бродах тижневик Gazeta Brodzka. 
    Антон Попель-юніор навчався у гімназіях Бродів і Львова. Потім, за прикладом старшого брата Тадеуша Попеля (1863–1913), що став відомим художником,  вступив до краківської Школи образотворчого мистецтва

    Там його вчителями були у 1882–1884 роках Валерій Ґадомський, Ізидор Яблонський і Владислав Лущкевич. У 1885–1888 рр. А. Попель продовжував студії в Академії мистецтв Відня, де його професорами були Едмунд фон Гельмер та Отто Кьоніґ. Останнім етапом студій Попеля стала Академія мистецтв у Флоренції, де він вдосконалював свій фах у скульпторів Еміліо Манчіні, Ауґусто Пассальї й Ауґусто Рівальти. Сильний вплив на А.Попеля справив австрійський та італійський «необароковий академізм» його вчителів. 

    Після студій молодий скульптор повернувся до Галичини. У 1889 році він оселився у Львові. Працював викладачем малювання та скульптури у Львівській політехніці. У Львові мав студію, у якій отримали певні навички моделювання його учні Казимира Малачинська-Пайздерська, Люна Дрекслер, Михайло Паращук та ін. Пізніше Михайла Паращука скульптор залучив до співпраці (зокрема під час виконання пам'ятника Адамові Міцкевичу у Львові, виготовленні

орнаментального декору при спорудженні Музею художнього промислу (1898–1903) тощо). 
    Працював у жанрах меморіальної, монументальної, портретної, іноді релігійної пластики. За понад 20 років життя у Львові Антон Попель створив велику кількість скульптур, більшість із яких вціліли до нашого часу.

    Професор Політехнічної школи Леонард Марконі 1892 року запросив А.Попеля на посаду свого асистента на кафедрі рисунку та моделювання. 

    У грудні 1894 року Антоній одружився з донькою професора – Марією Марконі. Молоде подружжя виїхало у пошлюбну подорож до Італії, де пробули до жовтня наступного року. У 1901 році А.Попель став доцентом, а у 1905-му – надзвичайним професором моделювання Львівської політехніки.
    На початку 1907 року скульптор здобув ІІ місце в конкурсі на найкращий проект пам’ятника Тадеушеві Костюшку у Вашингтоні. Переможцем журі визнало проект іншого львівського скульптора – Станіслава Романа Левандовського. Але тодішній президент США Теодор Рузвельт віддав перевагу проекту А.Попеля. Митець подався до Америки, де у 1907–1909 роках працював у Чикаґо над створенням пам’ятника. Принагідно він створив 1908 року пам’ятник Т.Костюшку для Військової академії США у Вест-Пойнті. Але так і не зміг дочекатися урочистого відкриття монумента Костюшкові в американській столиці, яке відбулося у Лафайєт-парку поблизу Білого дому 11 травня 1910 року.
    Тяжко хворий скульптор повернувся у листопаді 1909-го до Львова. Помер Антон Попель 8 липня 1910 року. 
Література: 

* Білінська О. Б. Портали з ордером у творчості А. Попеля  / О. Б. Білінська // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія : Архітектура. - 2013. - № 757. - С. 329-340.

* Лінда С. М. Творчість Антона Попеля у контексті репрезентації ідеї «архітектури, що говорить» / С. М. Лінда // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. -  2015. - Вип. 38. - С. 41-50. 

* Петровська Ю. Вклад Антона Попеля та його учнів у розвиток львівської скульптури / Ю. Петровська // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - 2014. - Вип. 1. - С. 48-53. 

* Петровська Ю. Дослідження творчого шляху видатного професора політехнічної школи Антона Попеля / Ю. Петровська // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура. - 2020. - Vol. 2, Iss. 1. - С. 32-39.