У
школі Кован-Брідж Емілі Бронте пробула недовго: коли дівчинці виповнилося 6
років, у школі вибухнула епідемія. Дві сестри – Елізабет та Марія – померли. Ці
смерті вразили маленьку Емілі і надалі відбилися на творчій біографії
романістки. Батько забрав Енн, Емілі та Шарлотту додому. Продовжити навчання
дівчаткам довелося у школі у Роу-Хед.
Через 2 роки, 1837-го, Емілі Бронте
покинула навчання і влаштувалася гувернанткою в Лоу-Хіллі: сестра мріяла
заробити гроші для навчання брата Бренуелла. Але умови роботи виявилися
каторжними: Емілі працювала з 6 ранку до 11 вечора з півгодинною перервою. У
Лоу-Хіллі, розташованому в низині, хворіла молодша сестричка Енн. Емілі
покинула школу, забравши сестру. У 1842 році Емілі та Шарлотта Бронте вирушили
на навчання до Брюсселя. Після повернення до Хоерта романістка більше не
покидала улюблене село.
Талант до письменства виявився у дівчини у дитинстві. Навчившись
читати і писати, Емілі
Бронте взялася складати та записувати короткі оповідання
та вірші. Особливо близька Емілі була з молодшою сестрою Енн: разом дівчата
вигадали чарівний світ Гондал і вигадували про нього вірші.
У 1846 році світ
побачив збірку «Вірші Каррера, Елліса та Ектона Беллів». Під трьома братами
Белл ховалися Шарлотта, Емілі та Енн Бронте. Вірш Емілі «Елліса» читачам припав
до душі. Критики помітили збірку та відгукнулися хвалебними рецензіями. Через
рік Емілі Бронте опублікувала роман «Буремний перевал» про дві родини з
Йоркшира – Лінтонах та Ерншо, в чиє життя увірвався злий геній Хіткліфф.
За життя Емілі Бронте читачі
зустріли творіння британки прохолодно, але після її смерті сестра Шарлотта
видала «Буремний перевал» вдруге. На цей раз читачі розглянули похмурі таємниці
та грізну романтику твору. Тепер роман сприйняли як шедевр. У Брюсселі, де
сестри Бронте навчалися французької мови, Емілі написала лаконічні твори, які
пізніше назвали «бельгійськими есеями». Крім них, до читачів дійшли чотири
«щоденникові папери».
На відміну від інших дітей Бронте, Емілі була високою і
міцною статурою. Вона була найжвавішим членом батьківщини, проте, незважаючи на
її прозорливість, у неї не було друзів. Ніякої особистої листування від неї не
збереглося, і навіть ті відомості, які тепер з'являються про Емілі, завжди
надто суперечливі.
Емілі Бронте любила домашніх тварин, залишивши нащадкам
десятки малюнків із зображенням котів
та собак. Вона уникала всіх крім родичів, і її
риси характеру яскраво представлені у персонажах її творів. Її поезія глибоко
релігійна, незважаючи на те, що вона відмовилася отримувати релігійну освіту. У
вересні 1848 року Емілі застудилася на похороні брата і через два місяці 19 грудня померла
від швидкоплинного туберкульозу.
Література:
* Бронте Е. Буремний перевал : [роман] / Емілі Бронте ; пер. з англ. Елла Євтушенко. - Київ : Знання, 2018. - 414 с.
* Авраменко О. I. Метафiзична концептуальнiсть «Грозового перевалу» Е. Бронте у соцiально-iсторичному контекстi Англiї XVI – першої половини XIX ст. / О. I. Авраменко // Актуальні проблеми духовності. - 2012. - Вип. 13. - С. 283-290.
* Лис В. С. Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Іссака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте : [проза] / Володимир Лис. - Київ : Грані-Т, 2008. - 133 с.
* Морєва Г. Г. Байронічні мотиви у творчості Емілі Бронте / Г. Г. Морєва, Н. І. Назаренко // Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. Сер. : Філологія. - 2009. - Вип. 2. - С. 168-177.
* Пастух Х. Роман «Буреверхи» Емілії Бронте в контексті сучасного ґотикознавства / Х. Пастух // Українське літературознавство. - 2012. - Вип. 75. - С. 203-210.
Немає коментарів:
Дописати коментар