Жозе-Маріа де Ередіа (1842-1905) - французький поет кубинського походження

    Ередіа Жозе Марія де – французький поет кубинського походження. Син великого землевласника Домінго Ередіа та француженки Луїзи Жирар. Він народився 22 листопада 1842 року біля маєтку Ла-Фортуна поблизу Сантьяго-де-Куба. Шкільну освіту майбутній поет здобував у Франції, після чого 1858 року повернувся на Кубу і слухав лекції у Гаванському університеті. У цей час у нього пробудився інтерес до поезії, і він почав писати вірші іспанською та французькою мовами, (за матеріалами: Ukrlib, Britannica, Allpoetry). 

    У 1861 році він разом з матір'ю переїхав у Париж і залишився там назавжди. У 1866 році закінчив юридичний факультет Паризького університету й водночас Еколь де Шарт, архівно-історичний навчальний заклад. Одночасно займався літературною творчістю, познайомився з Леконт де Лілем та Сюллі-Прюдомом, у 1866 році взяв участь у збірці «Сучасний Парнас», де друкувалися поети «парнаської школи». Він також публікував свої вірші в популярних журналах та газетах, переклав «Справжню історію завоювання Нової Іспанії» Берналя Діаса (3 томи, 1877-78). 
    У 60-х pp. Ередіа здійснив дві тривалі подорожі в Італію, що було пов'язане з його поетичною творчістю, вивченням пам'яток античності та мистецтва Ренесансу, а в середині 80-х – в Іспанію.  
    Життя Ередіа не багате на події, здається, позбавлене воно й внутрішнього драматизму. Він

вдало одружився й мав трьох дочок-красунь, котрі повиходили заміж за письменників і самі не були чужими літературі. Його життя було наповнене передусім поетичною творчістю, до якої він ставився з незвичайною вимогливістю. А її наслідком була його єдина поетична збірка зі 118 сонетів під назвою «Трофеї» («Les Trophees»), яку він писав упродовж тридцяти років і завершив 1893 року.  «Трофеї» вразили сучасників досконалістю форми, барвистістю описів та витонченістю мови. У тому ж році Ередіа отримав французьке громадянство, а наступного року був обраний у Французьку академію. 

    У 1902 році Ередіа разом з Сюллі-Прюдомом і Леоном Дьєрксом заснував Товариство французьких поетів, що діє до сьогодні. 

    Помер поет 2 жовтня 1905 року у замку Бурдонне поблизу Удана, Іль-де-Франс. 

    Жозе Ередіа українською перекладали Павло Грабовський (сонет «Одвічним снігом вкриті гори…»), Василь Щурат, Олена Пчілка, Юрій Липа, Святослав Гординський, Микола Терещенко, В. Гнатюк, Дмитро Паламарчук, Євгенія Кононенко, Максим Стріха, Михайло Литвинець, Ігор Качуровський, Михайло Москаленко. 

    Особливо вартіснім був перекладацький внесок українських «неокласиків»: переклади Миколи Зерова, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари, Максима Рильського. Михайло Орест опублікував свої переклади Ередіа у власній «Антології французької поезії» (Мюнхен, 1954). Дмитро Павличко в своїй антології «Світовий сонет» (Київ, 1983) також помістив переклади з Ередіа. 

    Уперше у повному обсязі український переклад «Трофеїв» Ередіа вийшов друком у видавництві Юніверс у 2001 році. Переклав збірку Ередіа Дмитро Паламарчук. 

Література: 

* Ередіа Ж.-М. де. Трофеї  / Ередіа Жозе-Маріа де ; пер. з фр. Д. Паламарчук ; упоряд. та авт. передмови Л. Череватенко ; авт. післямови Д. Наливайко. - Київ : Юніверс, 2001. - 277 с. 

* Качановська Т. О. Опозиція «абстрактне/конкретне» як перекладознавча проблема (на матеріалі сонетів Ж. де Нерваля, Ш. Бодлера, С. Малларме та Ж.-М. де Ередіа та їхніх українських інтерпретацій)  / Т. О. Качановська // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - 2009. - Вип. 23. - С. 120-128. 

* Качановська Т. О. Поетика оніма у французьких сонетах XIX століття як перекладознавча проблема (на матеріалі сонетів Ж. де Нерваля, Ш.Бодлера, С.Малларме та Ж.-М. де Ередіа) : дис... канд. філол. наук: 10.02.16 / Т.О.Качановська ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2006. - 226 арк. 

* Москаленко М. Жозе-Маріа де Ередіа: сонети, варті великих поем / М. Москаленко // Кур’єр Кривбасу -1999. - № 111. - С. 163-177. 

* Прутько С. Особливості відтворення М. Рильським засобів вираження емоційності в перекладі вірша Ж.-М. Ередіа «Кентаври втікають» / С. Прутько // Мовні і концептуальні картини світу. - 2013. - Вип. 2. - С. 262-269.