Симона де Бовуар (1908-1986) - французька письменниця, соціальний теоретик та політична активістка

    Знаменита французька письменниця, філософ і феміністка Симона де Бовуар народилася 9 січня 1908 року в Парижі. Її сім'я належала до старовинного аристократичного роду. Родовід письменниці можна було простежити до середньовіччя (один із предків Сімони був теологом, який учив Абеляра), (за матеріалами: Yakaboo, Dovidka, Сalendate).  

    Мати хотіла, щоб дочка була доброчесною дівчинкою і успішно вийшла заміж. Її віддали в школу, в якій дівчаток під наставництвом черниць готували до високоморального життя.  Суворе буржуазне виховання, описано у її книзі «Мемуари добре вихованої дівчини» (1958).

    Але під час революції 1917 року батьки розорилися і стали переконувати, що освіта - єдине, що врятує Симону від злиднів. Симона де Бовуар вивчала математику, латинь, літературу і мистецтво. Вона вела щоденник, наслідуючи в цьому Полю Валері, яким захоплювалася. Це заняття замінило їй сповідь. Дуже швидко вона перетворилася із побожної католички в атеїстку.  На факультеті мистецтв дівчина познайомилася з Жаном-Полем Сартром. Тоді ж почалися їхні стосунки, які тривали все життя. 

    У наступних частинах автобіографічної трилогії, «Сила зрілості» (La Force de l’âge, 1960) і «Сила речей» (La Force des choses, 1963), змальовується її життя сподвижниці і учениці Сартра. У романах Симони де Бовуар розвиваються екзистенціалістські ідеї, сюжетні ходи «Мандаринів» (Les Mandarins, 1954; Гонкурівська премія) відбивають події життя письменників із оточення Сартра. 

   Бовуар викладала філософію в ряді коледжів до 1943 року, після чого вона присвятила себе писемності. 

    Де Бовуар вирішила ніколи не одружуватись та не вести спільний побут із Сартром, з яким мала довготривалі стосунки. У неї ніколи не було дітей. Це дало їй можливість здобувати наукові звання, брати активну участь у політичному житті, подорожувати, викладати, писати та мати бурхливе особисте життя. 

    Есеїстика Симони де Бовуар включає, серед інших, роботи «Мораль двозначності» (Pour une morale de l’ambiguité, 1947), «Друга стать» (Le deuxième sexe, 1949), «Старість» (La Vieillesse, 1970). Публіцистична книга-есе «Друга стать» присвячена жіночим проблемам і справила великий вплив на феміністський рух. 

    Її романи «Всі люди смертні» (All Men Are Mortal, 1946) , «Кров інших» ( The Blood of Others, 1946) і «Мандарини» (1955) розвивають ідеї екзистенціалізму. 

    Померла Симона де Бовуар від пневмонії у Парижі 14 квітня 1986 року. 

Література: 

* Бовуар С. Друга стать : у 2-х т., Т. 1. / С. Бовуар ; пер. з фр.: Наталія Воробйова, Павло Воробйов, Ярослава Собко. - Київ : Основи. - 2017. - 396 с. 

* Бовуар С. Друга стать : у 2-х т., Т. 2. / С. Бовуар ; пер. з фр.: Наталія Воробйова, Павло Воробйов, Ярослава Собко. - Київ : Основи. - 2017. - 396 с. 

* Бовуар С. Ошукана жінка. / С. Бовуар ; пер. з фр. Євгенії Кононенко. - Київ : SNOWDROP, 2020. - 288 с.

* Астаф'єв О. Творчість Сімони де Бовуар у дзеркалі екзистенціалізму : рецензия / Олександр Астаф'єв // Слово і час. - 2013. - № 10. - С. 102-104. 

* Криворучко С. К. Літературна творчість Сімони де Бовуар: еволюція художніх образів : монографія / С. К. Криворучко. - Київ, 2012. - 428 с.