Райнер Марія Рільке (1875-1926) - австрійський поет-символіст

    Райнер Марія Рільке народився 4 грудня 1875 року в Празі. Його батько служив унтер-офіцером армії, але кар'єра військового не склалася і він працював дрібним чиновником на залізниці. Мати - Софі Рільке, походила з родини імператорського радника, який займався торгівлею. Райнер Марія Рільке був у батьків первістком, потім у нього з'явився молодший брат. Дитинство і юність не були щасливими – через невдалий шлюб батьків, який розпався 1884 року, коли хлопцеві було 9 років, (за матеріалами: Dovidka, Ukrlib, Parta). 

    Нещасливе дитинство та 5 років навчання у військовій школі в Санкт-Пельтені наклали незабутній відбиток на його чутливу натуру і назавжди поселили в ньому почуття самотності.

    Завдяки слабкому здоров'ю, Райнер вдалося уникнути кар'єри військового. Не склалося і з адвокатурою, на вимогу дядька адвоката повернувся з Лінта, де навчався у Торговій академії до Праги. Вступив до університету, спочатку на філософський, потім перевівся на юридичний факультет.   

    Вперше видався молодий Рільке у 1894 році, дебютувавши з книгою «Життя і пісні». Дотепер

збереглося лише 7 примірників цього першого видання.  Згодом, впродовж 1896 - 1897 років одна за одною з’являються «Офіри ларам», «Коронований снами», «Свят-вечір». В цих книгах оживають історичні постаті та древні празькі легенди.

    У 1897 році створює драму «Ранні заморозки», в 1898 – «Поза сучасністю», втім твори не здобувають популярності.

    У 1899 - 1900 роках подорожує землями України та Росії. На цю поїздку його надихає неймовірна жінка - Лу Андреас-Саломе, уродженка Санкт-Петербурга, дочка російського військового, закохана в свою рідну землю.

    Неймовірне враження на митця справляє паломництво до Києво-Печерської лаври, святкування Трійці в Києві та Великодня у Москві. Українські степи та російські села відкривають у свідомості Рільке зовсім нову землю, без зайвого пафосу і розпусти. Поет читає російських класиків, вивчає історію, культуру, мистецтво слов’янського краю.

    Як результат українсько-російської подорожі з’являється «Книга годин» - збірка про православного монаха і віруючих селян. Свої думки щодо руської історії описує в “Розповіді про Господа всеблагого. «Книга картин» є своєрідним відображенням слов’янських билин та легенд.

Після знайомства з М. Цвєтаєвою, починається листування і Рільке присвячує їй елегію.

    Зацікавлення українськими традиціями і фольклором виливається в «Пісню про правду» і «Як Тимофій співав помираючи», віддавши шану народним співцям.

    З 1900 по 1902 Рільке жив недалеко від колонії художників Ворпсведе, в 1901 одружився на Кларі Вестхоф. У грудні 1902 року Клара народжує доньку Рут. Але сімейна ідилія триває не довго. Подружжя розлучається через запальний норов чоловіка, потребу постійних змін і небажання осідати на одному місці. Обмеженість у статках і художні пошуки привели його в Париж, де він мав змогу спілкуватися зі скульптором О.Роденом.  

    У 1903 - 1904 роках митець подорожує Італією та Швецією, отримуючи багато запрошень на прийоми. В цей час народжується «Пісня про кохання і смерть корнета Крістофа Рільке» у своїй першій редакції, а через два роки виходить відредагована, остаточна версія.

    1907 року виходить збірка «Нові вірші», що стає початком нового творчого злету. Він застосовує новий поетичний принцип, заснований на ґрунті образотворчих мистецтв.

    У 1908 - 1909 роках живе на Кіпрі, мандрує Австрією та Німеччиною. Видає збірку поезії «Ранні вірші» та «Реквієм».

    У 1910 році пише свій перший і останній прозовий твір «Нотатки Мальте Лаурідса Бріґґе». Твір, безумовно, є своєрідною автобіографією, поданою у вигляді спогадів. Порушується проблема життя звичайної людини у величезному жорстокому місті.

    1910 рік стає роком початку творчої кризи 35-річного письменника. Можливо, це пов’язано з розквітом експресіонізму і неможливістю швидко підхопити нове віяння. Посилює депресію і початок Першої світової війни. Його паризьку квартиру грабують. Взимку 1915 року Рільке мобілізували до війська, але завдяки впливовим друзям він швидко отримує звільнення від служби. Але всі жахи війни поет пропускає через себе і не може відновити літературну діяльність.

    У 1919 році оселяється в Швейцарії та відправляється в подорож містами цієї країни з публічними виступами.

    У 1922 році завершує роботу над «Дуїнянськими елегіями» та «Сонетами до Орфея». Цей період життя стає творчим проривом і утвердженням імені Р. М. Рільке як видатного митця нової ери. .

    29 грудня 1926 року Райнер Марія Рільке помер від лейкемії у швейцарській клініці Валь-Монт. 

Література: 

* Рільке Р. М. Вибрані вірші  / Райнер Марія Рільке ; в пер. [з нім.] Миколи Бажана та ін. поетів. - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2023. - 287 с.

* Рільке Р. М. Думки про мистецтво і поезію / Р. М. Рільке. – Київ, 1986. – 293 с. 

* Рільке Р. М. Нотатки Мальте Лявридса Бригге : [роман] / Райнер Марія Рільке ; [пер. з нім. Юрко Прохасько]. - Київ : Грані-Т, 2010. - 294 с.  

* Рільке Р. М. Сонети до Орфея : [поезія] / Райнер Марія Рільке ; пер. з нім. Галини Петросаняк. - Брустури : Дискурс, 2022. - 151 с.        

* Рільке Р. М. Сто поезій / Райнер Марія Рільке ; у пер. Мойсея Фішбейна. - 3-тє, вид. - Київ : Либідь, 2018. - 271 с.