Антонія Баєтт (1938-1923) – англійська письменниця і поетеса

    Антонія Баєтт народилася 24 серпня 1936 року в Шеффілді. Письменниця Маргарет Дреббл – її молодша сестра. У 1957 році Байатт закінчила Ньюнем-коледж Кембриджського університету з дипломом бакалавра мистецтв. У Брінморському коледжі (США, шт. Пенсільванія, 1957–1958) та Самервілл-коледжі Оксфордського університету (1958–1959) працювала над докторською дисертацією, присвяченою англійській літературі 17 ст, (за матеріалами: Independent, Аsbyatt, Nytimes).  

    До 1972 року читала лекції в Лондонському університеті та Центральній школі мистецтв і ремесел (Лондон), після чого перейшла на роботу штатного викладача Юніверсіті-коледжу Лондонського університету. З 1983 року повністю присвятила себе літературній творчості. 

    Перший роман Байєтт, «Тінь сонця» (The Shadow of the Sun, 1964), оповідає про мрії та

сподівання вразливої ​​молодої письменниці, повної рішучості самої прокладати собі шлях у житті. Стиль її писемності у цьому романі відзначений сильним впливом М. Пруста. 

    Перше критичне дослідження Байєтт «Стадії свободи: Романи Айріс Мердок» стало і першою монографією, присвяченою цій письменниці. За нею вийшов роман «Гра» (The Game, 1967), темою якого стали взаємини двох сестер-письменниць. Відоме суперництво між Байєтт і Маргарет Дреббл давало привід для розмов про автобіографічне підґрунтя, що лежить в основі роману. 

    Після публікації літературознавчої праці «Вордсворт, Колрідж та їхня епоха» (Wordsworth and Coleridge in Their Time, 1970), з причин, пов'язаних з трагедією в особистому житті Байєтт, настає довга творча пауза, перервана лише у 1978 році виходом роману «Незаймана в саду» (The Virgin in the Garden). Час дії у романі – 1953 рік, рік коронації Єлизавети II. Роман «Незаймана в саду» був задуманий як перша частина майбутньої тетралогії, із загальним задумом – розповісти про життя трьох представників однієї сім'ї від моменту коронації до 1980 року. 

    Друга частина, «Натюрморт» (Still Life, 1985), був значною мірою присвячений мистецтву

живопису. Третя, «Вавилонська вежа» (Babel Tower, 1995), на думку критиків, стала найбільшим успіхом письменниці, при цьому найбільш відкритим для розуміння. 

    Приніс Байєтт славу і роман «Володіння: Історія одного кохання» (Possession: A Romance), який побачив світ у 1990 році, між другим і третім томами тетралогії. Найвища оцінка, яку літературна громадськість дала цьому роману, виразилася у присудженні автору Букерівської премії (1990). 

    Байєтт також автор книг «Цукор та інші оповідання» (Sugar and Other Stories, 1987), новел «Ангели» (Angels) і «Комахи» (Insects, 1991; екранізовані в 1995), збірки есе «Пристрасті від розуму» (Passions of M (The Matisse Stories, 1993), збірки сучасних казок «Джин у солов'їному оці» (The Djinn in the Nightingale"s Eye, 1995) і книги «Стихії: Оповідання льоду та вогню» (Elementals: Stories of Fire and Ice, 1998). 

    У 2001 році письменниця випустила роман «Історія життя біографа» (The Biographer "s Tale), своєрідний сплав інтелектуальної гри та детективної історії, і збірка есе «Про історії справжніх і вигаданих» (On Histories and Stories). Роман письменниці «Дитяча книга» (2009) потрапив до шорт-листа премії Букера.

    Померла  Антонія Баєтт 16 листопада 2023 року у Лондоні. 

Література: 

* Баєтт А. С. Книга для дітей / А. С. Баєтт ; пер. з англ.: Я. Стріхи, М. Стріхи. – Київ : Темпора, 2024. – 880 с. 

* Баєтт А. С. Одержимість : романт. твір / А. С. Баєтт ; [пер. з англ. Я. Стріхи ; ред. О. Павлишин]. – Київ : Темпора, 2024. – 752 с.