Віктор Франкл (1905-1997) – австрійський психіатр, психотерапевт і філософ

    Віктор Еміль Франкл народився 26 березня 1905 року у Відні. Батько Франкла був державним службовцем у Відні. Молодший Франкл рано зацікавився психологією, і в середній школі вивчав психологію та філософію. Бувши студентом медичного факультету Віденського університету, виявляв особливий інтерес до вивчення депресії та самогубства і створив молодіжні консультаційні центри у Відні, успішно намагаючись зменшити кількість самогубств серед підлітків у місті, (за матеріалами: Gasformind, Starylev, Viktorfranklukraine). 
    Здобувши ступінь доктора медицини в 1930 році, Франкл приєднався до колективу психіатричної лікарні «Ам Штайнгоф» у Відні, де з 1933 по 1937 рік очолював програму запобігання самогубствам серед жінок. Згодом заснував приватну практику, але, бувши євреєм, змушений закрити її після того, як нацистська Німеччина анексувала Австрію в 1938 році. Потім став

головним неврологом у віденській лікарні Ротшильда, яка обслуговувала єврейське населення. 

    Однак антисемітизм зростав, і в 1942 році Франкла і його сім'ю відправили до концтабору Терезієнштадт, де загинув його батько. У 1944 році вцілілих Франклів перевезли до Освенцима, де знищили його матір; його дружина померла пізніше в концтаборі Берген-Бельзен. Спостерігаючи жорстокість і деградацію навколо себе, Франкл висунув теорію, що ті в'язні, які мали якийсь сенс у своєму житті, мають більше шансів вижити. 

    Досвід цих страшних років і сенс, витягнутий із цього досвіду, Франкл описав у книзі «Психолог у концтаборі», що вийшла невдовзі після війни. Ця книга з 1942 по 1945 рік фактично «писалася» їм в голові, і одним із стимулів до виживання було прагнення її зберегти і зрештою опублікувати. 

    Після того, як ця книга вийшла в 1959 році англійською мовою, вона витримала нечувану

кількість перевидань десятками мов по всьому світу і загальний її тираж вже перевалив за 2,5 мільйона екземплярів. 

    Кінець сорокових відзначений яскравим сплеском творчої активності Франкла. Його книги – філософські, психологічні, медичні – з'являються одна за одною. Серед його найбільш значних робіт (крім названих) – «Лікар та душа», «Психотерапія та екзистенціалізм», «Воля до сенсу», «Час і відповідальність», «Підсвідомий бог», «Психотерапія на практиці». 

    У 1946 році Франкл стає директором Віденської неврологічної лікарні, з 1947 починає викладати у Віденському університеті, в 1949 отримує ступінь доктора філософії, в 1950 очолює австрійське товариство психотерапевтів. У 60-ті роки видання його праць англійською мовою принесло йому всесвітню славу, що запізнилося до наших берегів лише до початку 90-х. Франкл двічі об'їхав навколо світу з лекціями про логотерапію, побував у багатьох

країнах. 

    Він помер у глибокій старості 2 вересня 1997 року у своєму рідному Відні. 

Література: 

* Франкл В. Відчуття втрати сенсу. Виклик психотерапії та філософії / Віктор Франкл ; [пер. з англ. К. Гребеннікова]. – Дніпро : Арт-Прес, 2025. – 239 с. 

* Франкл В. Воля до сенсу. Основи та застосування логотерапії / Віктор Франкл ; [пер. з англ. Ольга Серга]. – Київ : Видавництво Ростислава Бурлаки, 2025. – 272 с. 

* Франкл В. Лікар та душа. Основи логотерапії / Віктор Франкл ; [пер. з англ. Л. Шерстюка]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 318 с.  

* Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі  / Віктор Франкл ; [пер. з англ. О. Замойської]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 159 с.