Генріх Белль (1917 - 1985) - німецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

    Генріх Теодор Белль, німецький прозаїк і новеліст, народився 21 грудня 1917 року в Кельні, одному з найбільших міст Рейнської долини, у багатодітній родині майстра з виготовлення художніх виробів з дерева Віктора Белля й Марі (Германнс) Белль. Предки Белля втекли з Англії при Генріхові XIII: як і всі ревні католики, вони піддавалися гонінням з боку англіканської церкви, (за матеріалами: Ukrcenter, Epicentrk, Parta).
    Після закінчення середньої школи в Кельні, Белль, що писав вірші й оповідання з раннього дитинства, виявився одним з небагатьох учнів у класі, які не вступили в Гітлерюґенд. Проте через рік після закінчення школи юнак був притягнутий до примусових трудових робіт, а в 1939 році покликаний на військову службу. Генріх служив капралом на Східному й Західному фронтах, кілька разів був поранений і зрештою в 1945 потрапив у полон до американців, після чого просидів кілька місяців у таборі для військовополонених на півдні Франції.

   Після повернення у своє рідне місто Белль недовгий час навчався в Кельнському університеті, потім працював у майстерні батька, у міському бюро демографічної статистики й при цьому не переставав писати. Ранні оповідання Белля за характером схожі з оповіданнями багатьох німецьких авторів кінця 1940-х років; вони являють собою поверхові, нещадно реалістичні портрети «маленьких людей», що живуть у руїнах розбомблених міст.
   У 1942 році Генріх Белль одружився з Анною Марі Чех, яка народила йому двох синів. Разом із дружиною Белль перекладав на німецьку мову таких американських письменників, як Бернард Маламуд і Джером Селінджер.

   Нобелівську премію Бель отримав у 1972 році «за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури». На той час, коли письменник одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомі не тільки в Західній, але й у Східній Німеччині, навіть у Радянському Союзі, де було розпродано кілька мільйонів екземплярів його творів. Доречі, після того як Олександр Солженіцин в 1974 був висланий з Радянського Союзу,  до від'їзду в Париж він мешкав  у Белля.

   У 1982 році на Міжнародному конгресі письменників на захист миру в Кельні Белль виступив з промовою «Образи ворогів», в якій нагадав про небезпеку реваншизму. Незабаром після виступу стався підпал будинку Белля в Ейфелі, в результаті якого частина будинку згоріла. Тоді ж в 1982 рада Кельна присвоїла письменникові звання почесного громадянина, а у 1984 придбала його  архів.
   Помер Генріх Белль у віці 67 років, перебуваючи під Бонном, у гостях в одного зі своїх синів 16 липня 1985 року. 

Література: 

* Белль Г. Біла ворона та інші новели / Г. Белль ; пер. з нім. Є. Горава. – Київ : Дніпро, 1969. – 302 с. 

* Белль Г. Більярд о пів на десяту : роман / Генріх Белль ; [пер. з нім. Є.О. Поповича]. – Харків : Фоліо, 2012. – 381 с.  

 * Бель Г.  Дім без господаря : роман / Генріх Бель . – Київ : Рад. письменник, 1958. – 406 с. 

* Белль Г. Очима клоуна : роман ; пер. з нім. / Генріх Белль. – Київ : Дніпро, 1965. – 276 с. 

* Белль Г. Смерть Лоенгріна : пер. з нім. / Г. Белль. – Київ : ДЛВ, 1960. – 16 с. 

* Белль Г. Твори : в 2-х т. Т. 1. / Г. Белль ; пер. з нім. – Київ : Дніпро. – 1989. – 796 с. 

* Белль Г. Твори : в 2-х т. Т. 2 : Груповий портрет з дамою ; Втрачена честь Катаріни Блум ; Дбайлива облога ; Ірландський щоденник / Г. Белль ; пер. з нім. – Київ : Дніпро. – 1989. – 752 с.