Вітезслав Незвал (1900-1958) - чеський поет, прозаїк і перекладач

    Вітезслав Незвал народився 26 травня 1900 року в селі Біскупки на Моравії в родині сільського вчителя. У 1903 році родина переїхала до села Шеміковіце, про яке поет часто згадував у своїх працях (напр. «З мого життя»), (за матеріалами: Рersons-info, Ukrlib, C-cafe).  

    У 1911 році він вступив до гімназії у місті Тршебічі, навчання у якій завершив у 1919 році. Під час Першої світової війни потрапив до лав австро-угорської армії, але через хворобу вже за рік отримав звільнення. 

Після війни Незвал вступив до Брненського університету на юридичний факультет. Провчившись семестр у місті Брно, перевівся на філософський факультет Карлового університету в Празі. 

    У 1922 році вступив до угрупування «Деветсил», прихильниками якого розроблялася програма пролетарського мистецтва. У 1923 році Незвал разом з К. Тейге «винайшли» поетизм, який в історію літератури увійшов як найвпливовіша чеська авангардистська течія. 

    У 1924-1925 роках працював секретарем редакції наукового словника Томаша Гарика Масарика. 

    У сезоні 1928-1929 років працював драматургом Звільненого театру, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Франтішкою Ржеповою. 

    Незвал часто подорожував, бував у Франції, Монако, Італії та СРСР. Найважливішою була його перша подорож до Франції 1933 року, під час якої письменник познайомився з А. Бретоном та іншими французькими сюрреалістами. Уже в березні 1934 року Незвал заснував угрупування чеських сюрреалістів у Празі і уклав маніфест «Сюрреалізм в ЧСР». 

    У 1938 році з політичних міркувань Незвал відійшов від сюрреалізму. Також у тому ж році було розпущено і саме угрупування. Роки окупації Чехословаччини під час Другої світової війни поет провів у Празі, не скориставшись наданою йому можливістю емігрувати. Після війни творчість цього періоду визначалася стилем будівничої поезії і була намаганням автора знайти самого себе у соціалістичному реалізмі. 

    У 1948 році Незвал одружився з Франтішкою Ржеповою, з якою прожив до самої смерті. 

    У 1956 році на ІІ з'їзді Спілки чехословацьких письменників він виступив з доповіддю «Про деякі проблеми сучасної поезії», в якій обґрунтував місце чеської літератури у світовому літературному процесі. 

    Помер Вітезслав Незвал 6 квітня 1958 року від серцевої недостатності, яку спричинило запалення легень. 

    До його ранніх творів належать поетичні збірки «Міст» (1922), «Дивовижний чарівник» (1922), «Едісон» (1927). За збірку «З богом і хустку» (1934) він отримує Державну премію, яку віддає у фонд комітету емігрантів-антифашистів. Незадовго до війни публікує цикл «52 гіркі балади» під псевдонімом «Вічний студент Роберт Давид» (1938). Видає книги віршів «Мати Надії» (1938) та «П'ять хвилин за містом» (1940). У повоєнні роки створив поему «Пісня світу», яка в 1953 р. була удостоєна Золотої медалі Всесвітньої Ради світу і перекладена багатьма мовами. Його перу належать збірки «Крила» (1952), «Волошки і міста» (1956). Останній закінчений твір - драматична поема «Сьогодні ще зайде сонце над Атлантидою» (1956). Посмертно видано його книги «Незакінчене» та «З мого життя». 

Література: 

* Незвал Вітезлав. Чеська пісня / Вітезсла Незвал // Зарубіжна література : хрестоматія для 11 кл. згідно з новими учбовими прогр. / упоряд. В. М. Скрипник. - Донецьк : БАО, 2000. - С. 426-430.

* Забіяка І. В. Образи сучасників у ранній ліриці Вітезслава Незвала та Ярослава Сайферта / І. В. Забіяка // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. - 2012. - Вип. 18. - С. 225-230. 

* Кеба О. В. Модернізм у зарубіжній поезії другої половини XIX - XX ст. : навч. посіб. / О. В. Кеба, П. Л. Шулик. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2011. - 207 c.  

* Левицький В. Змовники весни; Гобелени Михайла Біласа; «Пропала грамота; Легенда про дзеркало; Вузлики на пам'ять Вітєзслава Незвала...»; «Канцона прозорих набережних» // Сві-й-танок : студентський літературний альманах / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т філології ; редкол.: А.О. Ткаченко, О.Г. Астаф'єв, Л.В. Грицик [та ін.]. - Київ, 2008. - Вип. 4. - С. 103-108. 

* Науменко Н. В. Поетичний твір як форма буття реалій. [Порівняльний аналіз ліричної поезії Вітезслава Незвала та Івана Драча] / Н. В. Науменко // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. - 2010. - Вип. 12. - С. 305-310. 

* Незвал Вітезслав // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. Т. 2 : Л - Я / за ред.: Н. Михальської та Б. Щавурського. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2006. - С. 253.