понеділок, 20 червня 2022 р.

Александер Фредро (1793-1876) – польський комедіограф, поет та мемуарист

    Александер Фредро народився 20 червня 1793 року  у Сурохові біля Ярослава у багатій шляхетській родині. У 1797 року, коли хлопцеві виповнилося чотири роки, батьки переїхали у маєток Бенкова Вишня (сучасне село Вишня на Городоччині). Важливо додати, що Александер ніколи не закінчував ні шкіл, ні ліцеїв. Усе його навчання проходило вдома, (за матеріалами: 
Dyvys, Culture.pl, Kray).
    Під час пожежі в маєтку загинула мати Александера – Маріанна. Батько не зміг більше залишатися у Вишні й переїхав з 13-річним сином до Львова.
    Молоді роки Фредро позначені героїзмом у війську Наполеона. 16-річний Александер залишив літературні праці і зарахувався уланом у військо. В складі польського корпусу в армії Наполеона він брав участь в Бородінській битві, де за хоробрість отримав Золотий Хрест Virtuti Militari. Далі Фредро брав участь у походах 1813-1814 років, але вже в якості офіцера штабу імператора. Брав він участь і в знаменитій Битві Народів під Лейпцигом (1813р.). У 1814 році за бойові заслуги отримав з рук Наполеона Орден Почесного Легіону. 
    У 1815 році після падіння імператора він повернувся у рідні Бенкову Вишню та Рудки, де
взявся за господарство. 
    Найбільший успіх мав у драматургії. Перша його комедія «Поспішна інтриґа» була написана 1817 року й поставлена тоді ж у Львові трупою Яна Непомуцена Камінського. У 1818 році  створив свою першу помітну комедію «Пан Ґельдхаб». 
    Навідомішими творами Александра Фредра стали комедії «Помста», «Дами та гусари», «Чоловік і жінка», «Новий Дон Кіхот, або Сто шаленств», «Пан Йовяльський», які донині з’являються на театральних сценах. 
    Порадником Фредра був директор, режисер і актор польського театру у Львові Ян Непомуцен Камінський. Часто Фредро брав за зразок своїх персонажів акторів цього театру, пишучи ролі спеціально для них. 
    Але наприкінці 1830-их твори Фредра опинилися під прицілом романтично-патріотичних критиків Северина Ґощинського та Лешка Дунін-Борковського, які закидали драматургові консерватизм, загумінковість, брак фольклору та патріотизму... Такі закиди негативно подіяли на автора. 
    Фредро закинув драматургію на кільканадцять років. Пізніше, у 1850–1860-их написав він ще кілька п’єс, такі як «Два шрами», «Револьвер», «Великий чоловік для дрібних справ». Писав він їх переважно «для шухляди», тому глядачі змогли оцінити ці твори лише після смерті автора. Поряд з п’єсами, писав Фредро вірші, байки, казки, 1870 року вийшла його збірка афоризмів «Записки старуха». 
    Його дружиною стала Софія з Яблоновських, яку у 15-річному віці віддали за графа Станіслава Скарбка. Цей шлюб розпався за декілька місяців. За згодою колишнього чоловіка, Софія отримала розлучення та у 1828 р. одружилась із Александером Фредро. Тоді розлучення не було простою справою: понад десять років тривали формальності, що дозволяли узяти повторний шлюб. 
    У Александера та Софії було двоє дітей: Ян-Олександр, котрий, як і батько, теж писав п'єси для театру, та Софія, яка стала матір'ю Романа Шептицького – митрополита Андрея. 
    Із 1861 року Александер Фредро був послом Галицького сейму. Мешкав у Львові у невеликому маєтку при вулиці, названій в його честь. Там і помер граф 15 липня 1876 року, а поховали його у крипті костелу в с. Рудки. 
Література: 
* Фредро А. Сім мішків гречаної вовни : спогади про наполеонівську епоху / Александер Фредро ; пер. Андрій Павлишин. - Львів : Журнал Ї, 2013. - 297 с. 

Немає коментарів:

Дописати коментар