Шарль Гуно (1818-1893) - французький композитор, один із творців французької ліричної опери

    Шарль Гуно народився у Парижі 17 червня 1818 року. Його батьки були творчі люди. Батько хлопчика був художником, але рано пішов із життя, і мамі, гарній піаністці, довелося зайнятися уроками музики. Вона ж розбудила приховану в маленькому Шарлі музичну обдарованість. Ще в дитячому віці він став солістом церковного хору, жваво цікавився законами музики та твором, (за матеріалами: Вiografguru, Вelcanto, Тeam).

    Захопленість музикою посилилася, коли підліток вперше потрапив до оперного театру, який видався йому справжнім царством чудесних звуків. Незважаючи на те, що матінка планувала для сина благополучну та забезпечену кар'єру юриста, вона зуміла розглянути в сині покликання і не стала противитися рішенню юнака здобути музичну освіту. 

    Як студент консерваторії, Шарль Гуно дуже багато пише. Першим визнанням стала Римська премія, яку юнак отримав за кантату «Фернан». Отриманий грант дав молодому композитору відвідати Італію та Німеччину, де він продовжує вивчати закони музики.       Після повернення та закінчення консерваторії Гуно заробляє уроками музики, а потім починає службу при церкві іноземних місій як органіст, диригент і кантор.  

    У 1851 року в Паризькому театрі «Опера» відбулася прем'єра першої опери Гуно «Сафо». Її не

можна назвати вдалою. Більше того, парадоксальність ситуації така, що Гуно написав за все своє творче життя більше десятка опер, і справив величезний вплив на становлення французької ліричної опери, сьогодні відомий шанувальникам оперної музики як автор однієї опери – «Фауст». Інші оперні твори композитора менш яскраві. Втім, сучасники композитора тепло приймали його комічну оперу за творами Мольєра «Лікар мимоволі» (1858), а «Ромео і Джульєтта» (1867) з успіхом йшла на оперній сцені. Упродовж двох років її виконав 90 разів. 

    З віком композитор повертається до духовної музики. Найбільш значними творами у пізній період музичної творчості стали ораторії «Спокута» та «Смерть і життя». Він активно стежить за всіма музичними новиками, пише мемуари, багато часу приділяє музичній критиці. До відкриття Всесвітньої Паризької виставки написав драматичну кантату «Галія». На схилі життя композитор жив у передмісті Парижа Сен-Клу, де ділився досвідом зі своїм молодим колегою, композитором А.Бюссе.  

    Шарль Гуно помер 18 жовтня 1893 року в Сен-Клу. Похований на паризькому цвинтарі Отой.

Література: 

* Енська О. Ю. Антична тематика та діалог культур в оперній творчості Ш. Гуно : автореф. дис.. канд. мистецтвознавства : 17.00.02 / Енська Олена Юріївна ; Київська консерваторія ім. П.І.Чайковського. - Київ, 1995. - 24 с. 

* Ван Мінцзе. Лірична семантика жіночих образів в оперній творчості (Г. Доніцетті, Ш. Гуно, М. Римський-Корсаков, Дж. Пуччіні) : автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства : 17.00.03 / Ван Мінцзе ; Одес. нац. муз. акад. ім. А. В. Нежданової. - Одеса, 2020. - 16 с.

* Мовчан В. О. Специфіка підходу до літературного першоджерела в ліричній «тріаді» Шарля Гуно  / В. О. Мовчан // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2013. - № 3. - С. 70-78. 

* Лянь Юаньмей.  «Dans Venise la Rouge…» А. де Мюссе - Ш. Гуно: «венеціанський текст» у французькій камерно‑вокальній музиці / Лянь Юаньмей // Аспекти історичного музикознавства. - 2020. - Вип. 21. - С. 44-63.