Ципріян Каміль Норвід (1821-1883) - польський письменник, маляр і скульптор

    Ципріян Каміль Норвід народився 24 вересня 1821 року в маєтку матері в селі Лясково-Глухи, за 40 км на північний схід від Варшави. Батько - із збіднілої шляхетської родини. У квітні 1825 помирає мати поета. У липні 1835 року у варшавській борговій в'язниці вмирає батько. У 1837 році Норвід йде з п'ятого класу гімназії до приватної школи живопису, (за матеріалами: Ukrlib, Polskayaliteratura, Culture.pl). 

    У 1840 року дебютує у пресі. 1842 року Норвід легально виїхав до Дрездену, офіційно - для вдосконалення у скульптурному мистецтві, і залишився на еміграції. Жив у Венеції та Флоренції, у 1844 році влаштувався в Римі. У Берліні відвідував лекції в університеті та збори польських емігрантів. У 1846 був арештований і висланий з Пруссії. Жив у Брюсселі, потім у Римі, де познайомився з Адамом Міцкевичем та Зигмунтом Красінським. У 1849-1852 роках жив у Парижі, познайомився з Юліушем Словацьким та Фредеріком Шопеном, також з І. С. Тургенєвим та А. І. Герценом. Терпів злидні, страждав від нерозуміння критики та непорозумінь у відносинах з оточуючими людьми. Поступово втрачав зір та слух. 

    За сприяння Владислава Замойського у грудні 1852 виїхав до Лондона, а потім - до США. У

1853 році влаштувався в майстерні графіка в Нью-Йорку, тяжко хворів. Дізнавшись про початок Кримської війни, докладав зусиль для того, щоб повернутися до Європи. Повернувся влітку 1854 року до Лондона, оселився у бідному районі, заробляв життя випадковими роботами. 

    У 1855 році російська влада повідомила його про те, що вважає його емігрантом, і засудили до
вигнання та конфіскації майна. Наприкінці року Красинський допоміг йому перебратися до Парижа. Після повернення до Парижа вдалося опублікувати кілька творів. З лютого 1877 року жив у польському благодійному притулку на околиці Парижа Іврі, де й помер 23 травня 1883 року. Прах поета був перенесений у загальну могилу безвісних польських мандрівників на цвинтар Монморансі під Парижем/

    Ципріян Каміль Норвід є автором новел («Ad leones!», 1883, та ін), поем, драм. Серед найкращих творів Норвіда - поетичний цикл «Vade mecum» (1865–1866), філософська поема «A Dorio ad Phrygium» (1871), трагедії «За лаштунками» (1865–1866), «Клеопатра» (Kleopatra i Cezar, 1870–1872), «Перстень великосвітської дами» (Pierścień Wielkiej Damy, czyli Ex- machina Durejko, 1872). 

    За життя була опублікована незначна частина його поетичного й прозового доробку (багато творів втрачено). Визнання отримав посмертно, насамперед після того, як польський критик Зенон Пшесмицкий «відкрив» його в 1904 році й розпочав публікацію його творів та статей про творчість Норвіда. Норвіда зараховують до найбільших польських поетів поряд з Міцкевичем та Словацьким. 

    У польській поезії XIX століття Норвід займає особливе місце як творець, що відійшов від романтичного стилю А. Міцкевича і Ю. Словацького і започаткував інтелектуальну лінію, котра знайшла свій розвиток в творчості найбільших польських поетів XX століття. 

Література: 

* Норвід Ц. К. Поезії / Ципріян Каміль Норвід. - Київ : Дніпро, 1971. - 191с. 

* Левінська С. Поетичний геній Ципріана Каміля Норвіда / С. Левінська // Київські полоністичні студії. - 2010. - Т. 16. - С. 202-210. 

* Польский літературний вітраж : зб. поезій / укр., пол. мови ; пер. укр., пол. мови. - Одеса : Маяк, 2007. - 168 с. 

* Правилова О. І. Драматургія Ципріана Каміля Норвіда: аксіологічний аспект: дис. канд. філол. наук: 10.01.03 / Правилова Оксана Ігорівна. - Київ, 2019. - 202 с.