Вілем Завада (1905-1982) - чеський поет і перекладач

    Вілем Завада народився 22 травня 1905 року у чеському селі Грабова поблизу Острави у сім’ї металурга. Його тато був убитий у Першій світовій війні, коли синові було лише десять років. Всупереч скромним матеріальним умовам Заваді вдалося закінчити філософський факультет у Празі та отримати звання доктора філософії, (за матеріалами: ЕСУ, Рeoples). 

    Інтерес до літератури пробудив у ньому його професор в остравській гімназії – популярний чеський письменник Войтех Мартінек. 

    Під час навчання на філософському факультеті Завада спілкувався з усіма видатними чеськими літераторами. З прозаїком Яном Чепом, разом з яким він жив кілька років в одному номері студентського гуртожитку, він потоваришував на все життя. Критик і письменницький історик Бедржих Фучик записав єдиний епізод із їхнього спільного життя. 

    Вже 1927-го року побачила світ перша і водночас найпопулярніша книжка Вілема Завади. У 30-ті роки. був редактором літературних журналів «Чеське слово» («Českй slovo»), «А-Зет» («A-Zet») та ін. 

    Перші збірки віршів «Панахида» (1927) та «Сірена» (1932) пронизані свідомістю

неблагополуччя у соціальному устрої суспільства. Життя шахтарської Острави відбито у збірнику «Дорога пішки» (1937). У збірці «Фортечна вежа» (1940), «Воскресіння з мертвих» (1945) виражені протест проти фашистської окупації і веселощі звільнення світла. (1950), «Польові квіти» (1955), «Одне життя» (1962) розкривають духовне оновлення людини, заявляють поезію праці. Ліричному герою збірки «На порозі» (1970) властиве почуття повноти буття всупереч старості, що насувається.  

    Твори Завади мають гостросоціальне спрямування, де головним героєм виступає переважно людина праці як творець історії. Писав також для дітей. Перекладав з французької, російської, угорської і словенської літератур. Підтримував дружні стосунки з українськими поетами М. Рильським, П. Тичиною, Р. Лубківським, славістом В. Моторним. Брав участь у відзначенні 100-річчя від дня народж. Лесі Українки (1971). 

    Ряд віршів Вілема Завади були перекладені на українську мову Г. Кочуром, Т. Коломієць, С. Сакидоном, Р. Лубківським, В. Гуцаленком. 

    Помер Вілем Завада 30 листопада 1982 року у Празі. 

Література: 

* Завада В. [Вірші] // Всесвіт. - 1975. - № 7. 

* Завада В. [Вірші] // Пісні над Влтавою : коротка антологія чеської поезії / пер. з чеської, упоряд. В. К. Гуцаленко. - Київ : Голововна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2002. 

* Завада В. [Вірші] // Слов'янська ліра : збірник : з рос., білорус., пол., чеськ., словац., сербо-лужицької, болгар., серб., хорват., словен., македон. поезії / упоряд. і пер. Р. М. Лубківський ; передмов. Д. В. Павлично. - Київ : Дніпро, 1983.

* Завада В. [Вірші] // Чеська поезія : антологія / за ред. Григорія Кочура, Максима Рильского. - Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1964.

* Лубківський Р. Насущний хліб простоти [Вілем Завада] // Сучасні чеські письменники : збірник літературних портретів / [упоряд. В. А. Моторний, П. П. Гонтар]. - Київ : Дніпро, 1985. - 261 с.