Анні Ерно (1940) - французька феміністська письменниця та викладачка

    Анні Ерно, уроджена Дюшен, народилася 1 вересня 1940 року у Лільбонні - це північ Франції. Через кілька років родина перебралася в сусіднє місто Івто, де батьки дівчинки відкрили кафе і продуктовий магазин. У 18 років дівчина вперше надовго залишила рідну домівку, щоб працювати в літньому дитячому таборі. Двома роками пізніше влаштувалася помічницею по господарству у Лондоні, (за матеріалами: Britannica, Annie-ernaux, Bbc).

    Одночасно Анні здобувала вищу освіту. Спочатку вона планувала стати учителем початкових класів, а потім зосередилася на сучасній літературі. Студентка відучилася в університеті Руана, потім Бордо стала спочатку викладачем, а пізніше доцентом кафедри сучасної літератури. Також писала дисертацію із творчості французького драматурга П'єра де Маріво.  

    На початку 1970-х Анні почала викладати у школах, ліцеях та коледжах. Потім влаштувалася до Національного центру дистанційної освіти, якому присвятила 23 роки. З учительської посади Ерно пішла межі століть і зосередилася на письменницької діяльності. Малюнки першого твору, який так і не було опубліковано, Анні зробила ще у Лондоні. Після дівчина відчайдушно відчувала потребу писати, жадала свободи та рівності, але була змушена зосередитися на навчанні, кар'єрі, домашніх клопотах. 

    Дебютний роман «Порожні шафи» Ерно написала потай від чоловіка та опублікувала 1974-го.

У книзі авторка розповіла про дитинство та юність, матір та батька, становлення у творчості. Наступні два твори Анні побачили світ у 1977 та 1981 роках. Хоча у перших трьох роботах письменниця спиралася на особисті спогади, у них було багато мистецьких прийомів. 

    З 1982-го мемуарист повністю відмовилася від романтичних зворотів і, використовуючи лише об'єктивні факти та мінімалістичний стиль викладу, почала створювати виключно автобіографічні романи. Так, у своїй п'ятій книзі «Жінка» Ерно розповіла про смерть матері, а у творі «Роки» поділилася поглядами на останні 60 років історії. 

    У книгах Анні розкривала і непривабливі деталі біографії. Наприклад, у романі «Звичайна пристрасть» вона поділилася подробицями взаємин із одруженим бізнесменом. А в мемуарах «Подія» зізналася, що у студентстві зробила підпільний аборт, порушивши закон та переживши зневагу лікарів. 

    Багато друкованих робіт французької письменниці адаптовані в інші формати. Так, деякі твори

записані як аудіокниги, роман «Роки» також був представлений як десятисерійний радіоспектакль. Книга «Звичайна пристрасть» лягла в основу кількох театральних постановок та однойменного фільму. А екранізація «Події» здобула «Золотого лева» на Венеціанському кінофестивалі восени 2021 року. 

    Письменниця була одружена з Філіпом Ерно, від якого народила двох синів, Еріка та Давида, проте на початку 1980-х особисті життя Анні та Філіпа розійшлися: письменниця розлучилася з чоловіком після 17 років шлюбу. 

    Книга Ерно, «Роки», отримала премію Prix Renaudot у Франції в 2008 році та Premio Strega в Італії в 2016 році, а через рік вона отримала премію Marguerite Yourcenar Prize за роботу свого життя.

    У 2019 році «Роки» увійшли до короткого списку Букерівської міжнародної премії, судді якої назвали книгу «шедевром, що змінює жанр». 

    За мужність та гостроту, з якими автор розкриває власне коріння та особисту пам'ять, восени 2022-го Ерно присудили Нобелівську премію з літератури. 

Література: 

* Ерно А. Майдан ; Жінка / Анні Ерно ; пер. з фр. Ю. В. Аніпер. - Харків : Фоліо, 2006. - 126 с. 

* Ерно А. Пристрасть : романи / Анні Ерно ; пер. з фр. Є. Кононенко. - Київ: Факт, 2002. - 192 с. 

* Гетьман І. В. Віддзеркалення культурних цінностей суспільства в сучасній жіночій українській та французькій літературі (на матеріалі романів Люко Дашвар та Ані Ерно) / І. В. Гетьман // Література в контексті культури. - 2014. - Вип. 25. - С. 27-32.  

* Гетьман І. В. Творчість Анні Ерно та деякі особливості жіночого письма / І. В. Гетьман // Література в контексті культури. - 2014. - Вип. 24(1). - С. 242-246.  

* Гетьман І. Творчість Анні Ерно у світлі сучасних гендерних досліджень і її роль у розвитку жанру автобіографії / І. Гетьман // Актуальні питання гуманітарних наук. - 2020. - Вип. 27(1). - С. 93-97.

* Драненко Г. Етнологічні дослідження в романах Анні Ерно // Іноземна філологія : український науковий збірник / Львівський нац.ун-т ім. Івана Франка. – Львів, 2007. - Вип. 118. - С. 55-61. 

* Лук'янченко М. П. Особливості об'єктивного письма Анні Ерно в його суб’єктивному вимірі / М. П. Лук'янченко // Молодий вчений. - 2017. - № 4.3. - С. 126-129. 

* Прокопенко І. Нобелівська лауреатка не боїться зізнаватися в інтимних речах. Жадан і Забужко мають шанси на премію в майбутньому // Газета по-українськи. - Київ, 2022. - 27 жовтня (№ 43). - С. 14. 

* Романова О. В. Анні Ерно як феномен Нобелівської премії з літератури (Нобелівська премія з літератури 2022 року) / О. В. Романова // Вісник Національної академії наук України. - 2022. - № 12. - С. 44-46. 

* Семенов С. Представляємо нову лауреатку нобелівської премії з літератури Анні Ерно // Українська літературна газета. - 2022. - 14 жовтня (№ 20). - С. 2. 

* Ярошко Н. Інтертекстуальність оповіді у «Записках із навколишнього світу» Анні Ерно / Н. Ярошко // Південний архів. Філологічні науки. - 2018. - Вип. 73. - С. 155-158. 

* Ярошко Н. С. Поліфонія та інтертекстуальність у творах Анні Ерно «Те, що вони кажуть, або нічого», «Жінка», «Записки із навколишнього світу» / Н. С. Ярошко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Лінгвістика. - 2018. - Вип. 34(1). - С. 128-131. 

* Ярошко-Кушнір Н. С. Зв’язок поліфонічності, діалогічності й інтертекстуальності у «Записках із навколишнього світу» («Journal du dehors») Анні Ерно  / Н. С. Ярошко-Кушнір // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. - 2021. - Вип. 50(1). - С. 166-169.