Алессандро Мандзоні (1785-1873) - італійський прозаїк, поет, драматург

    Алессандро Мандзоні народився 7 березня 1785 року у Мілані в знатній італійській родині. Батьку Мандзоні, Дону П'єтро, було вже 50 років, коли син народився. Він представляв одну з найстаріших сімей, яка влаштувалася поблизу м. Лекко в італійському регіоні Ломбардія. Його мати Джулія мала літературний талант, її батьком був знаменитий економіст, правознавець і публіцист Чезаре Беккаріа. (за матеріалами: Tvory, Ukrlib, Britannica). 

    Алессандро вчився посередньо, але у 15 років у ньому прокинулася пристрасть до поезії, і він почав писати сонети. Після смерті батька, в 1805, переїхав до матері до Парижа і провів там два роки у колі літераторів та ідеологів філософської течії XVIII століття. Серед них Мандзоні знайшов справжніх друзів, зокрема Клода Форіеля. На той час Мандзоні був поглинений ідеями Вольтера. Але після одруження, перебуваючи багато в чому під впливом дружини, став пристрасним прихильником католицизму, якому він залишався відданий протягом усього життя.  

    У період з 1806 по 1807 рік, під час свого перебування в Парижі, Мандзоні вперше виступив перед громадськістю в ролі поета з двома невеликими уривками. Перший, із заголовком «Уранія», написаний у класичному стилі, противником якого він сам пізніше і був. Другий був елегією у вільних віршах, присвяченою пам'яті графа Карло Імбонаті, від якого він успадкував значну власність, у тому числі заміський будинок у Брузульйо, який став відтоді його основним місцем проживання. 

    У 1819 році Мандзоні видав трагедію «Граф Карманьола», що викликала запеклі суперечки. Після смерті Наполеона в 1821 році написав знаменитий вірш «П'яте травня». У 1822 році була опублікована трагедія «Adelchi», а у 1827 році вийшов найзнаменитіший роман письменника «Заручені».

    Після 1827 року Мандзоні виступав лише з теоретичними статтями про мову та літературу. Після смерті дружини Мандзоні у 1833 році помирають кілька його дітей і його мати. У 1837 році він знову одружився, цього разу з Терезою Боррі, вдовою графа Штампи, яку він також згодом пережив. З дев'яти дітей Мандзоні лише двоє пережили батька.  

    У 1860 році король Віктор Еммануїл II призначив Мандзоні сенатором. 

    Смерть його старшого сина Луїджі 28 квітня 1873 р. була остаточним ударом для письменника. Алессандро Мандзоні майже відразу захворів і помер від менінгіту 22 травня 1873 року в Мілані.

 Його поховали з королівськими почестями на цвинтарі Мілана. До перших роковин смерті письменника композитор Джузеппе Верді написав «Реквієм», який вперше був виконаний у міланській церкві Святого Марка. 

Література: 
* Мандзоні А. Заручені : роман / Алессандро Мандзоні ; пер. з італ. Петра Соколовського ; передм. Оксани Пахльовської ; Італ. ін-т культури  Україні, НАН в Україні, Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка. - Харків : Фоліо, 2009. - 656 с.